Єдиним висновком може бути тільки те, що війна триває. І віра в те, що Україна переможе. Всі інші проблеми та виклики, звичайно, відходять на другий план. Але поговорити про медійне життя регіону та згадати події 2022 року все ж варто.
Інформаційна блокада від влади
Для більшості українців війга стала трегадеєю. Для окремих чиновників – приводом для того, аби ігнорувати громадян і не надавати відповіді на інформаційні запити.
Почнемо з Вінницької міської ради. На початку війни там вирішили взагалі засекретити ледь не все – навіть минулорічні рішення. У міської ради запросили рішення сесії від 2021 року – загальнодоступний, здавалося б, документ. І на це міська рада відписує, що "відповідь на ваш запит вам буде надано після закінчення воєнного стану".
Державне Бюро Розслідувань взагалі вирішило засекретити зарплату свого керівника осередку на Вінниччині. Замість відповіді – звинувачення у тому, що інформація про те, кому і скільки дістається бюджетних коштів модже використовуватись організованою злочинністю.
Та найбільше «мовчунів» - у громадах. Наприклад, Лука-Мелешківська сільська рада взагалі знесла свій сайт і сказала, що то їй наказала зробити обласна військова адміністрація.
Ось як аргументували у сільраді неможливість громадян отримати бодай якусь інформацію про життя села:
А от і сам «наказ», на який посилаються:
А от у Якушинецькій сілтраді взагалі назвади тих, хто хотів дізнатись заробітну плату голови колабораціоністами:
І таких прикладів, направду, лише по Вінниччині можна нарахувати безліч. Головне що жоден службовець не поніс за це відповідальність. А це породжує беззаконня…
Фейки на будь-який смак
Інший головний біль вінницьких медійників – приголомшливе засилля фейків в регіоні. Такі повідомлення поширювались переважно у анонімних телеграм-каналах, у вайбер-чатах, у особистому спілкуванні. І це проблема – вінничани не завжди перевіряють інформацію у ЗМІ, натомість довіряють чуткам, які поширюються навмисне.
Напередодні повномасштабного вторгнення в "чатах ОСББ" ширилися про "перевірку системи оповіщення у великих містах України та, зокрема, у Вінниці". Це не відповідало дійсності. Журналісти сайту Vinbazar.com звернулися по коментар до начальника відділу з питань надзвичайних ситуацій, мобілізаційної і оборонної роботи та режиму секретності Вінницької міської ради Олега Парфілова: "Це фейк. На рівні міста та області найближчим часом не планується перевірка системи оповіщення. Про ввімкнення електросирен на території міста не йдеться".
Проте сирени з 24 лютого вже були не фейковими й не тренувальними.
Згодом, у березні, пропагандисти поширили в інтернеті відеоролик, де нібито український військовий катує, а потім убиває російського солдата. Водночас брехливо стверджують, що українським солдатом є Руслан Миронюк з Вінниці. Згодом вінницькі журналісти знайшли військового з таким прізвищем. Але виявилося, що він загинув у бою з російськими окупантами ще у 2017 році.
А скільки було історій-жахалок про термінове вимкнення електроприладів, пошуків "міточників" – не перелічити.
Хвиля фейків пішла і після ракетного удару по Вінниці 14 липня. Ще не завершили пошуки зниклих, не розібрали завали, як у групах у вайбері, чатах зранку та вдень 16 липня почали майоріти повідомлення:
В останній день вересня в телеграм-каналі "Реальна Вінниця" з’явилася фотка, яка імітувала статтю з вікіпедії про "атомні бомбардування Вінниці та Львова". До неї йшов короткий опис:
"Вінниці погрожують ядерним ударом. Російські телеграм-канали поширюють у мережі ось таку жахливу статтю з вікіпедії". Відшукати джерело цього вкиду виявилося досить важко. Але певну дозу деструктивних дій це повідомлення дало. Принаймні напередодні 30 вересня знайшлися ті, хто дещо, але запанікував.
Інший фейк про Вінницю, який запустили на початку жовтня, не стосувався ядерних ударів, атомних бомбардувань. Проте також налякав чимало містян. "У Вінницькій ОВА готується "часткова мобілізація студентів", – такими заголовками майоріли деякі ЗМІ. Особливо з тих, що звикли репостити без перевірки. Цей випадок по кісточках розібрав "СтопФейк". Тому особливо писати тут вже немає про що.
Проблеми ЗМІ та проблемні ЗМІ
Інше випробування для вінницьких ЗМІ – велика кількість журналістів, які залишили медійну роботу і стали в лави ЗСУ. Не тільки чоловіки, але і жінки полишили мирну спеціальність і присвятили себе протистоянню агресору. На жаль, не всі зможуть повернутись додому. Євген Гутнік, який багато років віддав вінницькому «Суспільному» загинув під час обстрілу.
На жаль, деяким редакціям ЗМІ довелося скоротити свої видатки через відсутність реклами. Через це чимало журналістів, операторів та фотографів або вимушені йти в неоплачувані відпустки, або ж переходити на мінімальну оплату. Щоправда, відкрито говорити про це мало хто бажає.
Фото: скріншоти соцмереж та скани документів. Головне фото - vmr.gov.ua
Антон Булгаков, регіональний представник Інституту масової інформації у Вінницькій області
Comments