Три роки за шахрайство і образи військових: у Вінниці засудили місцевого блогера

26 травня Вінницький міський суд визнав місцевого блогера та юриста Олександра Шавлюка винним у шахрайстві та образі військовослужбовця. Йому призначили три роки ув’язнення. Ця судова епопея тягнулася майже півтора року. Сам засуджений стверджує, що його замовив особисто Президент, оскільки Шавлюк, за його словами, вирішив поборотися за пост голови держави.

Як повідомляв ІМІ, Вінницький міський суд призначив три роки позбавлення волі блогеру, керівнику ТОВ “Інформаційне агентство “Шавлюк Медіакор” Олександру Шавлюку, визнавши винним у шахрайстві та образі честі й гідності військовослужбовців. За результатами судового розгляду суд визнав чоловіка винним у скоєнні злочинів, передбачених  ч. ч. 1, 2 ст. 190 (шахрайство), ч. 2 ст. 435-1 (виготовлення та поширення матеріалів, які містять образу честі і гідності військовослужбовця) КК України. Водночас суд вирішив, що провину чоловіка в перешкоджанні законній діяльності ЗСУ (ч. 1 ст. 114-1 ККУ) доведено не було. Під вартою він утримується з 31 жовтня 2024 року.

З рішенням суду незгодні й Шавлюк, й навіть Вінницька обласна прокуратура. Так, пресслужба відомства поширила заяву, що «прокуратура не погоджується з таким рішенням суду та подаватиме апеляційну скаргу». Позиція обвинувачення - дії блогера мають бути кваліфіковані за ч. 1 ст. 114-1 КК України, тобто перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період. Саме з цією кваліфікацією обвинувальний акт було передано до суду. Санкція цієї статті передбачає від 5 до 8 років позбавлення волі».

За російську церкву проти ТЦК

Олександр Шавлюк пройшов досить неординарний медійний шлях: від релігійного і коронавірусного дисидентства до антимобілізаційного популізму. Однією з перших публікацій про нього був матеріал видання «Бабель» у лютому 2024 року. Там зазначалося, що зареєстрований у місті Козятині на Вінниччині Шавлюк позиціонував себе у медіапросторі як досвідчений юрист та правозахисник. Попри те, що з 2015 по 2018 роки він дійсно представляв окремих клієнтів у судах, дослідження його біографії виданням виявило відсутність його імені у Єдиному реєстрі адвокатів України, що могло свідчити про свідоме привласнення ним статусу адвоката заради завоювання суспільної довіри. Політичні амбіції Шавлюка тривалий час залишалися нереалізованими, оскільки його досвід обмежувався роботою помічником депутата обласної ради від партії «УКРОП» та невдалим балотуванням до Вінницької міської ради від партії «Воля» у 2020 році.

Олександр Шавлюк. Фото: “20 хвилин Вінниця”

Одним з перших гучних скандалів за участю Шавлюка як медіаперсони стали релігійні сварки. У 2018 році Шавлюк виступив організатором акцій протесту проти утворення Православної церкви України, пропагуючи виключну легітимність структури московського патріархату. “Ми з'єднані з РПЦ тільки молитовними зв'язками. Немає жодної залежності,  ні фінансової, ніякої. Якщо у вас є такі дані, що перераховуються кошти в Москву — це маніпуляція», — казав він тоді.

Ширшу публічну відомість він здобув під час пандемії COVID-19, створивши ютуб-канал «Юрексперт», де активно поширював антивакцинаторські теорії, закликав ігнорувати карантинні обмеження та маніпулював твердженнями про те, що за відмову від щеплень держава примусово вилучатиме дітей у батьків. 

«Спочатку вони надягнули на нас намордники — і всі смиренно їх надягали. Маска — це був лише перший ступінь розвитку цього безчинства», — казав Шавлюк. Коли за такі відео канал Шавлюка заблокував TikTok, він сказав, що в Україні діє «комуністична диктатура однієї партії», а ще — податковий і комунальний геноцид.

Максимального охоплення аудиторії ресурси Шавлюка досягли після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році. Заснувавши інформаційне агентство «Шавлюк Медіакор» (згодом перейменоване на «Новини Медіакор»), він зумів залучити майже 300 тисяч підписників та згенерувати понад 90 мільйонів переглядів на платформі YouTube.

Статистика YouTube-каналу Олександра Шавлюка станом на кінець травня 2026 року. Скриншот: канал “Новини Медіакор”

Інформаційний контент каналу базувався на агресивній дискредитації мобілізаційних заходів та працівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, яких автор публічно порівнював з окупаційними військами. Основними темами його відеоматеріалів були заклики до ухилення від військової служби, публікація неперевірених скарг військовослужбовців та поширення маніпуляцій щодо незаконності вручення повісток. 

“ТЦК Вінниця шукає щедрих на гроші”, — саме з таким заголовком в YouTube розійшовся один з роликів Шавлюка. Скриншот: канал “ШавлюкМедіакор”

Поряд із цим Шавлюк розробив схему комерціалізації своєї інфоприсутності, пропонуючи платні консультації всім охочим уникнути мобілізації за 500 доларів США із наданням шаблонів документів для скасування призову та адмініструючи власні закриті телеграм-канали з щомісячною платою у 450 гривень.

Пізніше правоохоронні органи кваліфікували його діяльність як системне поширення російської пропаганди та дестабілізуючого контенту, спрямованого на підрив обороноздатності країни (власне, це і є ст. 114-1 ККУ). Серед найбільш резонансних опусів блогера виділялися твердження про загальну примусову мобілізацію жінок усіх професій, нібито повну нелегальність ТЦК як юридичних осіб та вигаданий військовий заколот у Томашполі з маршем на Київ. 

Відео з “військовим бунтом” на каналі Шавлюка. Тут і “збір на ЗСУ”, і спонсорство, й інші способи “монетизації”. Скриншот: канал “Новини Медіакор”

Коли Шавлюк сам отримав повістку, він оголосив її незаконною та публічно заявив, що представники держави планують його фізичне ліквідування.

Як «садили» Шавлюка

Як повідомляв ІМІ, наприкінці жовтня 2024 року Служба безпеки України затримала Олександра Шавлюка у Вінниці. Під час обшуків у помешканні його родини правоохоронці вилучили не лише комп'ютерну техніку та банківські картки, а й незареєстровану вогнепальну зброю. Блогеру висунули обвинувачення за двома статтями: перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань (ч. 1 ст. 114-1), а також шахрайство (ч. 1, 2 ст. 190).

Тоді ж Вінницький міський суд обрав затриманому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб без альтернативи внесення застави. Судове засідання супроводжувалося акціями місцевих активістів під стінами суду та словесними сутичками в коридорах установи, під час яких представники громадськості звинувачували Шавлюка у роботі на РФ. Під час процесу підозрюваний поводився зухвало, відмовлявся повідомляти джерела своїх доходів під приводом «корпоративної таємниці» та вимагав відводу судді Андрія Михайленка, звинувачуючи його в упередженості.

Акція під будівлею Вінницького міського суду. Джерело фото: “20 хвилин Вінниця”

Весь час досудового розслідування Шавлюк та його адвокати безуспішно намагалися змінити запобіжний захід на заставу або домашній арешт, посилаючись на наявність у підсудного хронічних хвороб та сімейні обставини. Поведінка Шавлюка у слідчому ізоляторі та судах залишалася демонстративною. Зокрема, під час засідання 15 листопада 2024 року в апеляційному суді він публічно ображав прокурора, вимагаючи його відводу та запитуючи, чи той не є особою з інвалідністю. На засіданні, що відбулося у квітні 2025 року, обвинувачений взагалі відмовився підключатися по відеозв’язку із СІЗО, письмово пояснивши це тим, що час судового розгляду співпадає з його заздалегідь запланованою прогулянкою та лазнею. Через травму основного захисника блогера, інтереси підсудного наприкінці досудового слідства представляв державний захисник.

Особистий ворог Президента?

Окремим аспектом судового процесу стала побудована обвинуваченим та його захистом теорія політичного переслідування. Олександр Шавлюк категорично заперечував будь-яку кримінальну складову у своїх діях, натомість надаючи справі статусу загальнодержавного значення. Блогер публічно заявляв, що кримінальне провадження проти нього розпочалося виключно після того, як він оголосив про свій намір брати участь у майбутніх президентських виборах (які будуть після війни). За версією підсудного, президент Володимир Зеленський особисто побачив у ньому серйозну загрозу та політичного конкурента через значну аудиторію та популярність його каналу. Шавлюк переконував присутніх у залі суду, що саме Глава держави віддав пряму вказівку силовим структурам нейтралізувати його та «закрити» в слідчому ізоляторі.

Цей наратив доповнювався регулярними порівняннями з історичними подіями. Зокрема, обвинувачений стверджував, що суворість обраного запобіжного заходу без права застави є абсурдною, заявляючи: «Мене закрили так, ніби я вбив Кеннеді». Щоб підкреслити упередженість правосуддя, Шавлюк вимагав у суду встановити йому будь-яку фінансову заставу, навіть фантастичну суму від кількох мільйонів до сотень мільярдів гривень, стверджуючи, що сама відсутність такої можливості підтверджує політичний характер справи. Проте попри намагання сторони захисту перекваліфікувати загальнокримінальні звинувачення на переслідування за опозиційні переконання, суддя відкинув ці аргументи.

Звичайно, українське законодавство дозволяє захищатися, використовуючи будь-які аргументи. Проте, коли аргументація очевидно виходить за межі здорового глузду - це вже предмет розгляду не стільки суду, скільки інших фахівців.

Вирок – три роки

27 травня 2026 року Вінницький міський суд виніс остаточний вирок у справі Олександра Шавлюка, засудивши його до 3 років позбавлення волі. Під час судового засідання суддя детально проаналізував письмові матеріали провадження, висновки лінгвістичної експертизи його відеозаписів, а також заслухав свідків та потерпілих.

Розглянувши звинувачення за статтею про перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України (ч. 1 ст. 114-1 ККУ), суд виправдав підсудного через відсутність достатньої доказової бази та явного умислу перешкоджати обороні країни. Натомість матеріали справи довели факт систематичного виготовлення блогером контенту, що містив відкриті образи честі, гідності та прямі погрози військовослужбовцям, які виконували обов’язки з оборони України, а також членам їхніх родин. Ці дії суд перекваліфікував на “виготовлення та поширення матеріалів (у тому числі в соціальних мережах), що містять образу, погрози чи приниження військового” (ч. 2 ст. 435-1 Кримінального кодексу України).

Окрім образ військових, ключовою доведеною складовою злочину стало шахрайство (ч. 1, 2 ст. 190 КК України). Слідство встановило дві основні схеми незаконного збагачення Шавлюка. Перша полягала у зборі коштів під приводом надання юридичної допомоги військовослужбовцям, мобілізованим особам та родинам загиблих воїнів, яку фігурант насправді не надавав. У межах цієї схеми в суді свідчили 63 потерпілі особи, які стали жертвами дезінформації юриста. Друга схема стосувалася безпосереднього привласнення благодійних пожертв, які Шавлюк збирав на потреби підрозділів Збройних Сил України. Офіційно обвинувачення задокументувало чотири конкретні епізоди розкрадання військових донатів на загальну суму понад 20 тисяч гривень, які блогер вивів на власні рахунки та використав для особистих потреб. Будь-які заяви захисту про те, що діяльність Шавлюка була легітимною журналістською роботою та правозахисним волонтерством, суд повністю відкинув.

Обласна прокуратура не погодилась з рішенням суду. Наступного дня після рішення пресслужба відомства поширила позицію обвинувачення. У повідомленні йшлося, що обвинувачений використовував власний медійний ресурс, YouTube-канал і Telegram-канал із багатотисячною аудиторією для системної дискредитації мобілізаційних заходів, запроваджених державою у воєнний час. “У публікаціях і виступах він називав територіальні центри комплектування та соціальної підтримки незаконними, закликав громадян ігнорувати вимоги держави, ухилятися від мобілізації та не виконувати військовий обов’язок. Також він поширював персоніфіковані образи на адресу військовослужбовців у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків”, — йшлося у заяві. Це означає, що апеляція ще точно буде. Тут ситуація, що рішення суду незадоволені всі: засуджений буде намагатися зменшити строк, прокуратура — перекваліфікації та збільшення строку.

***

Дослідження ІМІ щодо розвитку регіонального YouTube-сегменту свідчить про гостру нестачу фахових та об'єктивних каналів, які б висвітлювали складні суспільно-політичні процеси. Велика частина місцевих авторів концентрується на лайфстайл-тематиці, оглядах закладів відпочинку чи побутовому контенті. Цей дефіцит аналітики дозволяє таким діячам як Олександр Шавлюк чи проросійський пропагандист Олександр Роджерс (під санкціями з 2025 року за антиукраїнську діяльність), завоювати мільйонну аудиторію, спекулюючи на темах мобілізації, корупції та соціальних страхів.

Антон Булгаков, регіональний представник Інституту масової інформації у Вінницькій області