Ще у 1996 році науковці описували стан П’ятничанського парку як задовільний, а його площу тоді обрахували у 32 гектари. У 2004 році Вінницька міська рада своїм рішенням за номером 609 уже “обрізала” межі парку до 21,88 га. Сьогодні парк виглядає жалюгідно, більшість дерев всохли або пошкоджені омелою, а замість них посаджено благенькі деревця, які скидаються на саджанці з найближчої лісопосадки.
Що ж сталося з одним з найстаріших вінницьких парків, розбиралися наші журналісти.
Палац, який відвідували монархи
Історія парку почалась ще у ХVІІІ столітті. У 1725 році маєток у П’ятничанах став власністю намісника Брацлавського Михайла Грохольського. Саме він побудував у центрі Вінниці монастир домініканців, крипта якого стала родовим склепом Грохольських. Михайло Грохольський започаткував будівництво палацу та розпланував приплацову територію.
За легендою, автором палацу та території парку був Доменіко Мерліні - головний королівський архітектор короля Станіслава-Августа.
У 1792 році садиба на П’ятничанах перейшла Марцину Грохольському, який її перебудував. Потім будівництво продовжив його син Генріх.
Перепланувальні роботи у парку провів у 1829-1831 роках відомий паркобудівничий ірландського походження Діонісій Міклер, який зробив з французького парку англійський пейзажний. Архітектор парку врахував під час планування навіть історичні традиції декоративного садівництва Вінниці, зокрема ботанічного саду при міській гімназії і монастирського саду капуцинів.
У 80-ті роки XIX століття садиба стає власністю Станіслава Грохольського.
Фото з сайту “Замки та храми України”.
Упродовж XIX століття п’ятничанська садиба неодноразово правила за резиденцію для проїжджих російських та іноземних монархів.
Що з парком зараз?
Для багатьох вінничан П'ятничанський парк асоціюється лише з територією обласного ендокринного диспансеру, але це не так. Ця медична установа за паспортом парку була його балансоутримувачем.
Фактично володіє парком громада м. Вінниці. Але є одне “але”. За останні роки частину парку фактично роздерибанили на різні земельні ділянки, а ще частина території є неоформленою. Фактично територію парку досі не виділено в окрему земельну ділянку, що створює широкі можливості для подальшого дерибану.
Біля корпусів лікарні парк навіть більш-менш впорядкований. Щоправда, частина паркової зони в довготривалій оренді тенісного клубу “Бомонд”. Власником фірми з такою ж назвою, згідно з інформацією Аналітичної системи бази даних Youcontrol, є Володимир Скомаровський.
А ще на території є ресторан "Мангал". Але хто і як там орендує і що сплачує до бюджету міста, наразі невідомо. Бо в окремий кадастровий номер земельну ділянку із закладом харчування не виділено.
На кадастровій карті дві ділянки площею 5,48 і 1,366 га виділено для закладів охорони здоров’я, ще 2.348 га - для будівництва загальноосвітньої школи.
На території, яку планували під будівництво школи, зараз автостоянка і цілий ряд приватних орендарів. Ми зробили запит про договори оренди і суми коштів, що сплачуються ними до бюджету. Як тільки отримаємо відповідь, одразу опублікуємо.
Чому увесь парк не оформлений як пам’ятка парково-садового мистецтва, можемо тільки здогадуватись. Бо у кінці 2016 року журналістська агенція “Власно” писала, що згідно зі змінами до Генерального плану Вінниці, П'ятничанський парк перепланували повністю під будівництво житлових будинків.
Ми пройшлися парком. У його центральній частині завжди людно. Тому тут і чистять чагарники. Є свіжі пеньки. Схоже, вирізали аварійні дерева. А, можливо, й не лише аварійні...
Чим далі відходити від корпусів диспансеру, що колись були маєтком Грохольських, тим більш вражаючими стають пейзажі... Бо створений у ХІХ столітті ландшафтний парк з ялин, модрин, канадських тополь та вікових дубів зараз виглядає, як після Чорнобилю…
Навіть непрофесіоналу видно, як шкідники знищують колись зелені багаторічні хвойні красуні.
Вони наче живі трупи стоять... В інших старовинних велетнів стовбури уражені грибками, кора обсипається, а на гілках клубиться омела.
З історії парку відомо, що тут були висаджені цінні екземпляри бука червоного, модрини польської, горіха чорного, береки, бігнонієвидної катальпи і ще багато всякої краси, яку й не вимовиш. Куди це все зникло? У чагарниках парку й не розгледиш, може, їх уже там немає? Зрізали? Відмерли?
Спустошені галявини засадили молодняком. Та ще й таким, що його важко назвати посадковим матеріалом - немічні та малесенькі деревцята. Результат? Біля дитячого майданчика з'явилися нові ряди деревцят чи то пагінців. Складається враження, що десь у лісі накопали "дичок", які посадили абияк.
Логічне запитання: чому так усе занедбано у П'ятничанському парку? Бо у 2017 році громадські активісти намагалися на базі П’ятничанського парку зробити еко-парк, але історія так нічим і не закінчилася. А у 2019 році за оформлення парку бралася облрада, але результату так і немає…
Comments