Вже стало традицією те, що кадрова політика правлячої у Вінницькій облраді партії «Статегія Гройсмана» відрізняється шулерством. Кадри, яких одноосібно керівники партії та органу місцевого самоврядування, дістають із зап’ястника відверто дивують.
Раптовою новиною для вінничан стало те, що голова Вінницької облради Вячеслав Соколовий призначив Ігоря Шиньковича новим керівником "Клінічного Центру інфекційних хвороб". 17 листопада Шиньковичу, підполковнику медичної служби, який був керівником військового санаторію у Хмільнику, вручили контракт. "У Ігоря Васильовича – великий досвід роботи на керівних посадах у медичній галузі. Його завданням було виводити з фінансової скрути військовий санаторій. Зміг. Дав можливість медичному закладу та його колективу нормально працювати. Про свого колишнього керівника дуже добре відгукується колектив, який він очолював", — написав Соколовий.
Все так, але не зовсім. Дійсно, з 2012 року Ігор Шинькович очолював Центральний військовий клінічний санаторій "Хмільник" ( ЦВКС "Хмільник"). Призначення на такі посади відбувається не без згоди керівництва Міноборони. А тоді відомством керував тільки-то перейшовщий з керівництва «Укроборонпромом» Дмитро Саламатін, людина Януковича. Ще у червні 2020 року Саламатіну було оголошено підозру у держзраді.
Вже під час війни ЦВКС «Хмільник» став в/ч А7010 та змінив керівника. Тож, Ігор Шиньковч по факту останній рік не був при «роботі на керівних посадах у медичній галузі».
Та розберемо ж оду Соколового щодо «його завданням було виводити з фінансової скрути військовий санаторій. Зміг. Дав можливість медичному закладу та його колективу нормально працювати».
Досить яскраво описала пристрасті навколо призначення Ігоря Шиньковича на нову посаду депутатка Вінницької облради Вікторія Родінкова: «Про вчорашнє засідання комісії обласної ради, яке, щоправда, носило інформаційний характер, бо рішення на ньому не ухвалювалися. Але було засідання напівтаємним: причину, з якої збирали депутатів, вони дізналися просто в залі. Незважаючи на запити мій та колеги до секретаря комісії надати матеріали для ознайомлення заздалегідь, матеріал ми так і не отримали. А єдиним питанням, з приводу якого зібрали депутатів, був лист, спрямований до обласної ради керівником ГО Игорь Заиковатый, із інформацією про те, що КП "Клінічний центр інфекційних хвороб" вніс до статуту КВЕДи, які передбачають комерційну діяльність. Зокрема, цитую: "вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників; оптова торгівля фруктами й овочами; оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; роздрібна торгівля пальним; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; дослідження і розробки в сфері інших природничих наук". І хоча щодо останнього КВЕДу ще можна посперечатися, попередні, дійсно, не притаманні некомерційному підприємству та медичному закладу. Причому, як правило, будь-які зміни, а тим паче - у переліку КВЕДів, - вносяться до статуту комунальних підприємств комісією облради з охорони здоров'я. Але наша комісія ніяких таких змін не вносила. Відповідно, роз'яснювали представники облради, присутні на комісії, Ігор Матковський, що очолював заклад тривалий час, вніс їх самовільно. І не надава відповідних документів власнику, тобто, керівництву облради, а також не надавав інших документів про діяльність закладу. Мовляв, такого керівника потрібно замінити. А державний реєстратор зареєстрував зміни, бо "не має функції перевірки правомірності внесення змін". Мовляв, його справа зареєструвати ті зміни, заяву на які подав клієнт.
При цьому, навіть зміну адреси! комунальні заклади проводять через сесію облради, щоб мати підставу звернутися до державного реєстратора щодо внесення змін до статуту, і показати відповідне рішення облради, яке стане для реєстратора юридичною підставою внесення статутних змін.
Тож справа ще в залі видавалася шитою білими нитками. І недарма. Вже на ранок стало відомо, що в.о. директора закладу Галину Махній звільнили і призначили нового керівника. Ігоря Шиньковича, який у 2012-2021 роках очолював Клінічний військовий центр. Медику, який зник з публічного медичного життя на початку повномасштабного вторгнення і ніколи не мав досвіду роботи з НСЗУ, вочевидь, буде непросто впоратися з викликами незвичної для нього цивільної медичної системи.
Та й саме призначення знов пройшло повз комісію. Хоча, вочевидь, станом на 13.00 у четвер, коли ми збиралися, у кулуарах про нього мало б бути відомо. Але депутатів не повідомили знов. До речі, на моє звернення щодо недопустимість такого волюнтаризму, яке я подала голові обласної ради ще після звільнення Матковського, отримала чисту відписку, що, мовляв, голова має право сам призначати керівників КП у період дії військового стану. А та частина звернення, де я наголошую, що комісія працює у звичному режимі, розглядаючи звіти керівників, ніби військового стану і нема, була проігноровано взагалі. Та й саму відповідь я отримала лише у перший тиждень листопада, подавши її 25 вересня. Тобто, термін надання відповіді був вдвічі протермінований, а сама вона надійшла на адресу медичного університету, що ніде не фігурує як моя депутатська.
Ну, і земля. Як ввижається не лише мені, а 82 га землі, що належать КП "Клінічний центр інфекційних хвороб" і розташовані у приміській Якушинецькій територіальній громаді, то, таки, ласий шматок. На моє питання щодо долі цієї землі на даний момент, на комісії була надана відповідь, що в.о. директора Махній отримала доручення цю землю оформити. І в цій відповіді згадувалася територіальна громада. Ніби, землю вони оформляють разом.
Це здалося мені дивним. Тож сьогодні отримала роз'яснення з обласного департаменту охорони здоров'я, що рішення про оформлення землі інфекційного центру через департамент не проходили. Тож слідкуємо за руками. Щосили. Бо дивним чином може статися так, що інфекційний центр, тепер в особі нового керівника, добровільно відмовиться від десятків гектарів на користь територіальної громади. Як це колись зробив головлікар лікарні Ющенка Клочко. А потім на цих землях виросте прекрасний приміський мікрорайон. На якому "ті, хто треба", знов зароблять купу бабла».
Ефективнішого менеджера нема
Звільнення Шиньковича з санаторію співпало з тим, що новоспечений головний директор «Клінічного центру інфекційних хвороб» загубив свій «кіровський» диплом. У рішенні суду читаємо: «У період із 1986 року по 20.06.1992 року виконав навчальний план і склав усі заліки, екзамени, іспити по дисциплінам спеціальності «Лікувальна справа», спеціалізація «Медичне обслуговування флоту» у Військово-медичній ордена Леніна Червонопрапорній академії імені С.М. Кірова м. Санкт-Петербург Росія, отримав повну вищу освіту по спеціальності «Лікувальна справа», здобув кваліфікацію «Лікар», та отримав 20 червня 1992 року диплом». Потім інтернатура, робота в лікарнях. А далі наш герой стає керівником санаторію.
На той момент ситуація в санаторії зацікавила правоохоронні органи: «посадові особи санаторію витратили більш як 450 тис. грн. із загального фонду на покриття незареєстрованої заборгованості спеціального фонду за 2011 рік з оплати продуктів харчування, природного газу, водопостачання та водовідведення. Окрім того, без відповідного погодження із Міністерством оборони України із земель санаторію, наданих йому для господарських потреб, незаконно вилучено 0,18 га». Оці от зниклі землі – цікава деталь. Адже у ввіреного Соколовим Шиньковичу «центру» кількадесят гектарів землі під Вінницею. І це як мінімум викликає неспокій.
На початку війни, у 2014 році, санаторій досі пас задніх навіть у Хмільнику. Журналісти тоді цитували відвідувачів: «У Хмільнику є радонові ванни. Мені це зараз дуже потрібно для лікування суглобів. Але ж умови тут, якби це так сказати, щоб нікого не образити. Занедбано все. Деколи хочеться попросити косу і самому викосити бур’яни. Навіть не віриться, що до такого жахливого стану міністерство могло «вбити» свій санаторій. Хтось, видно, поклав око, хотів загарбати у власність. Санаторій у центрі міста, але у прекрасному парку, поруч озеро. Є на що позаритися. Може, зараз, коли вже інша ситуація, відновлять, зроблять його схожим на інші санаторії». Авжеж, лише міністерство винувате у тому, що навіть трава не скошена. Міністерство винувате у тому, що все захаращено. А ефективний менеджер, директор Шинькович – ні. Він – жертва. І це при тому, що санаторій частину грошей отримував від відвідувачів напряму.
Шинькович так вправно виводив санаторій зі скрути, що 2019 року взагалі залишив підопічний заклад без електрики. Про це писали місцеві ЗМІ. Якщо коротко, то Шинькович так мудро накрутив тендери, що «Енера» за борги відключила заклад, де лікувались поранені воїни. «Центральний військовий клінічний санаторій «Хмільник» є споживачем електричної енергії ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ». З 1 січня 2019 року і до сьогоднішнього дня не було здійснено жодної проплати за використану енергію. Станом на 1 серпня заборгованість перед ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» складає 2 млн 978 тис. грн. Ми неодноразово надсилали попередження про відключення санаторію, однак будь-яких самостійних обмежень або розроблених графіків реструктуризації боргу, або гарантійних листів нашому Товариству не надходило. У зв’язку з тим, що кошти за спожиту електроенергію на рахунок так і не надійшли, ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» звернулося до суду з заявою про стягнення заборгованості», - пояснювала тоді прес-секретар ТОВ «Енера Вінниця» Тетяна Колодій. Суд тоді Шинькович «Енері» програв.
Абсолютно нічого не змінилось і через десять років роботи потужного менеджера Шиньковича, який вивів санаторії зі скрути. «Військовий санаторій «Хмільник» потребує допомоги», - матеріал з таким заголовком у 2021 випустила «АрміяІнформ». «У мене, як хірурга за фахом, на рахунку понад дві тисячі оперативних втручань, і я досить довгий час недооцінював ефективність радону. Довелось певний час вивчати його цілющі можливості, спілкуватися з тими людьми, які не один рік йому довіряють і приїжджають до нас на лікування, щоб змінити свої погляди.», - зізнавався на десятому році господарювання Ігор Шинькович. Тоді питання, а чого він йшов директором радонового санаторію?
До речі, журналіст АрміяІнформ описав досить влучно потужні зміни за роки керування Шиньковича: «І ось минуло чотири роки. Мене зустрічає той самий засніжений парк зі 122 видами дерев і кущів, ручні білки, що, здається, впізнають тебе з перших кроків, фантастичне цілюще повітря, традиційне «Ласкаво просимо» і… ті самі зруйновані будівлі». «Якщо ж людина хоче повернутися в роки зниклого Радянського Союзу й отримати при цьому якісне лікування, то мерщій до нас, назустріч з програмою Back in the USSR», - розповідав журналісту завідувач фізіотерапевтичного відділення полковник медичної служби у відставці Володимир Надтока.
фото: armyinform.com.ua
фото: armyinform.com.ua
«За наявності унікальних радонових джерел, великого досвіду лікування захворювань опорно-рухового апарату, системи кровообігу, хвороб нервової системи тощо ця оздоровниця останні років десять нагадує валізу без ручки: і нести важко, і кинути шкода», - саме такий висновок зробила АрміяІнформ про ефективну 10-річну роботу Ігоря Шиньковича на посаду керівника санаторію. «За наявності значної кількості вільних місць в санаторії цивільні пацієнти знімають кімнати або квартири у місцевого населення, а в санаторії купують лише курсовку на лікування. Непоодинокі випадки, коли відпочивальники через відсутність належного комфорту завчасно покидають оздоровницю. А чи не парадоксальним є й той факт, що навіть фінал Всеармійського конкурсу «Берегиня в погонах — 2020», який проводили в Хмільнику, відбувся не на сцені клубу військового санаторію, що не опалюється, а в сусідній оздоровниці?» - йдеться далі у матеріалі.
Ефективний менеджер – це коли підприємство, яке очолює такий керівник процвітає. Інші санаторії у Хмільнику, які мали гіршу базу, які не мали такого кваліфікованого колективу, які не підтримувались бодай якось державою – вони змогли стати привабливими для відвідувачів. А Шиньковичу заважала відсутність коштів з боку держави. Очевидно ж…
Блат? Сестла!
У 2016 році Ігор Шинькович став депутатом міськради Хмільника від БПП, партії, від якої нардепом був його брат, відомий на Вінниччині Андрій Шинькович.
І тут не зайве було б нагадати політичну кар’єру Шиньковича-екснардепа. Портал «Слово і Діло» так характеризував роботу Андрія Шиньковича в Раді: «За час своєї каденції він встиг дати 58 обіцянок, з яких 40 виконав, а 6 – провалив. Рівень його відповідальності становить 69%. З провалених обіцянок Шиньковича майже всі є програмними. В першу чергу він обіцяв працювати над впровадженням механізму відкликання народних депутатів, але жодної законодавчої ініціативи не зареєстрував. Так само, як і з питання підвищення стипендії для студентів до рівня прожиткового мінімуму, хоча в своїй програмі Шинькович назвав це першочерговим завданням».
У 1997 році Андрій Шинькович почав працювати головою Вінницької громадської організації «Народно-демократична ліга молоді», яка ініційована та створена під егідою Народної демократичної партії. Все це було під крилом тодішнього губернатора Анатолія Матвієнка. Далі з травня 2001 року по червень 2004 року працював керівником прес-служби Вінницької обласної ради. До 2002 року раду очолював Григорій Калетник. З червня 2004 року по серпень 2005 року Шинькович працював начальником управління у справах преси та інформації Вінницької облдержадміністрації. Очолював тоді ОДА все той самий Григорій Калетник. Злистопада 2005 року по травень 2006 року Андрій Шинькович працює помічником-консультант нардепа в Апараті Верховної ради України у регіонала Олександра Гереги. Потім працює у різних підприємствах, зоекрма й «Укрмостобуд» ВОлодимира Продивуса. А з жовтня 2012 року по листопад 2014 року Шинькович стає заступником голови ТОВ «Епіцентр К».
Тут вам і підтримка поїдок до Москви в 2013 році: «Народний депутат України від Партії регіонів Олександр Герега (192 виборчий округ) виступив організатором поїздки 1500 людей зі свого виборчого округу на XIV чемпіонат світу з легкої атлетики, який відбудеться у Москві з 10 до 18 серпня.Люди вирушають із залізничної станції Хмельницький. Сьогодні вранці перша партія з 400 осіб вже поїхала до столиці Росії. Протягом сьогоднішнього дня решта вболівальників вирушить ще п’ятьма поїздами. Цю інформацію підтвердив помічник-консультант Гереги Андрій Шинькович. За словами А.Шиньковича, українська делегація на чемпіонаті світу буде другою за чисельністю після господарів, росіян.».
Ну і поки що апофеоз політичної кар'єри: з листопада 2014 року по серпень 2019 року — народний депутат України (Верховна Рада України). І не без фінансової допомоги Герег: «Представники Громадянської мережі ОПОРА розклали цю патетику на атоми: громадська організація «За конкретні справи», з якою на вибори йшов Шинькович, подарувала спортивне обладнання, сміттєвоза для Красилівського житлово-комунального підприємства та кілька мішків гідробар’єру для будівництва фонтану в Красилові… Представник кандидата Шиньковича Микола Степаненко передав начальникові відділу освіти Нетішинської міської ради Ларисі Смішко сертифікат на три тисячі гривень».
Пройшов Шинькович у Раду від БПП, але «тягнув» виключно за Герегу. Ось приклад партійної газети Герег за 2015 рік:
А ось цікава новина в тій саме газеті, яка стосується нашої теми
Тобто, Шинькович від ісені Гереги відправляє на лікування бійців до свого брата в санаторій. Але жодного слова про якусь допомогу з боку Герег самому санаторію, який ледь існував.
І кілька зовсім характерних штрихів до портрету. Як повідомляють ЗМІ, Шинькович як наредеп утримався під час голосування законопроекту №1854 «Про визнання Російської Федерації державою-агресором», утримався і під час ухвалення законопроекту №1656 «Про забезпечення права на справедливий суд».
А Калетників то й взагалі захищав так, що погрожував журналістам (дивіться з 12:26):
Але повернімось до Ігоря Шиньковича, а точніше розповімо про одну цікаву справу…
Рафік неуїноуєн
Є у Ігоря Васильовича Шиньковича син, Олексій Ігорович. У 2015 році щодо Шиньковича-молодшого було відкрито кримінальне провадження № 12015020000000067 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (Заподіяння смерті потерпілого або завдання тяжких тілесних ушкоджень).
Процитуємо вирок судді Лариси Ковальчук: «31.01.2015 року біля 18:15 год. водій, керуючи технічно-справним автомобілем «Mercedes Benz S 430», рухався у місті Вінниці по проїзній частині дороги вулиці Хмельницьке шосе в напрямку вулиці Соборної. На регульованому перехресті з вулицею Першотравневою, в момент в'їзду на зазначене перехрестя на червоний сигнал світлофора, який забороняє рух транспортних засобів, не вжив своєчасних заходів до зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, натомість продовжив свій рух, внаслідок чого, наближаючись до регульованого пішохідного переходу, який розташований за перехрестям, не надав переваги для руху неповнолітнім пішоходам, які перетинали проїзну частину вулиці Хмельницьке шосе по регульованому пішохідному переходу, на зелений сигнал світлофора, справа-наліво по напрямку руху автомобіля, що призвело до наїзду автомобілем на останніх. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 від отриманих травм загинув на місці події, а ОСОБА_4 отримала тяжкі тілесні ушкодження».
фото:vn.20minut.ua
фото:vn.20minut.ua
фото:vn.20minut.ua
«Тіло загиблого лежить більш ніж за десять метрів від пішохідного переходу. «Мерседес», який збив хлопця стоїть поряд. Правоохоронці вимкнули світлофор для пішоходів щоб не створювати на дорозі пробку», - писали журналісти «20 хвилин».
Суддя Ковальчук у рішенні зазначає: «Допомогу сім'ям потерпілим він почав надавати в той же день. На даний час він у повному обсязі відшкодував шкоду. У скоєному щиро розкаявся та просив пробачення у потерпілих». При чому батько загиблого зазначав: «О 21:30 год. до нього зателефонував слідчий, запитав чи є у нього син та повідомив, що він загинув у ДТП. В подальшому йому стало відомо, що сина збив автомобіль на пішохідному переході. На даний час йому відшкодовано завдану шкоду, претензій до обвинуваченого він не має, просив суд не позбавляти його волі».
Катерина, дівчина, що була з загиблим Олександром повідомила наступне: «Того дня вони перебігали дорогу на пішохідному переході на зелений сигнал світлофора. Вона не зрозуміла як саме відбулося ДТП, лише пам'ятає, що автомобіль, який здійснив на них наїзд, рухався швидко. Потім вона перебувала у лікарні на лікуванні більше місяця, а потім продовжувала лікування вдома. Завдану шкоду їй відшкодовано, претензій до обвинуваченого вона не має».
Суддя Ковальчук вказує у рішенні, де загинула одна дитина, а інша отримала тяжкі травми: «Обставинами, що пом'якшують покарання, суд вважає повне визнання своєї вини, щире каяття, добровільне відшкодування шкоди потерпілим. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено». І справедливий вінницький суд, а точніше суддя Лариса Ковальчук іменем України вирішує, що «для виправлення та перевиховання необхідним та достатнім для нього буде покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк з позбавленням права керувати транспортними засобами та звільненням від відбування основного покарання з випробуванням». І присуджує «покарання у вигляді трьох років позбавленням волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки». А також «звільнити від відбування призначеного основного покарання з іспитовим строком три роки». І додала, що «автомобіль марки «Mercedes Benz S 430», слід повернути власнику».
В 2018 році та ж суддя Ковальчук розглянула «одання провідного інспектора Вінницького МРВ з питань пробації ЦЗМУ з ПВКПтП МЮУ ОСОБА_2 про звільнення від призначеного покарання» Олексія Шиньковича. В поданні зазначено, що в Шиньковича «закінчився випробувальний термін, останній під час іспитового строку до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягався, за місцем проживання характеризується позитивно». І звільняє винуватця ДТП зі смертю дитини від покарання.
Тож, робимо висновок, якщо ти син нинішнього керівника «Клінічного Центру інфекційних хвороб», а тоді військового санаторію «Хмільник», якщо твій дядько помічник Герег, то навіть якщо ти порушуєш правила, насмерть збиваєш дітей на переході – тобі нічого не буде.
І наостанок. Для роздумів. Керівником Вінницької обласної прокуратури на той момент був Вячеслав Соколовий...
Що ж, дуже стратегічні кадри розставляє одноосібно голова Вінницької облради «стратег» Вячеслав Соколовий, керуючись можливість самовільно призначати керівників комунальних закладів.
Єгор Фалько