Серед кандидатів, які можуть очолити Національне агентство з питань запобігання корупції, троє вінничан. Двоє з них – однокласники, третій – екснардеп.
НАЗК – це ключова інституція антикорупційного блоку, яка покликана стати запобіжником у корупційних схемах топчиновників. Нинішній очільник НАЗК Олександр Новіков складає свої повноваження вже 15 січня.
Наприкінці грудня конкурсна комісія з відбору на посаду голови Національного агентства із запобігання корупції опублікувала список кандидатів. Свої заявки подали 64 особи.
Згодом до першого етапу відбору комісія «відсіяла» 15 кандидатів. А потім конкурсантам провели «тестування на загальні здібності». Це якщо з чиновницької перекласти на людську, звичайний iq-тест.
Для успішного проходження цього етапу потрібно бути розумнішим за середній рівень. Проте, як показали результати тестування, понад половину кандидатів з цим не впоралися. А серед них професори, доктора та кандидати наук, посадовці.
Це так, прелюдія, щоб зрозуміти стан справ у державі…
Отож, до другого етапу відбору дійшли 24 кандидати. І в першій десятці мінімум троє вінничан. Це Віктор Павлущик (137 балів), Сергій Гупяк (135 балів) та Андрій Тетерук (130 балів).
У вересні 2023 року екс-нардепа вінничанина Андрія Тетерука призначили на посаду заступника керівника управління - керівника відділу аналізу ризиків у сфері безпеки та оборони Національного агентства з питань запобігання корупції. Того самого органу, на керівництво якого він зараз претендує.
Тетерук народився у Вінниці в 1973 році, вчився у школі №12. З 1990 до 1994 року навчався у Московському вищому військовому командному училищі імені Верховної Ради РСФР (командир тактичних мотострілкових військ, інженер із експлуатації колісно-плазунової техніки). Там він і зустрів українську Незалежність. Але повертатись додому не поспішав. З 1994 до 1999 року Тетерук служив командиром взводу та роти в російській армії на Далекому Сході. І аж у 1999 році прийняв українське громадянство. Далі, у 1999-2003 роках Андрій Тетерук служив у Збройних Силах України, був командиром взводу, роти, старшим помічником начальника штабу, заступником начальника штабу. Потім з лав ЗСУ перейшов до МВС. У 2005-2006 та 2004-2005 Тетерук роках служив у миротворчій місії України в Косово, був заступником командира, начальником штабу спеціального миротворчого підрозділу МВС України.
Мабуть, військова та міліцейська кар’єри прийшлись Тетеруку не до душі – і з 2007 до 2011 року він працював начальником відділу безпеки у торговельному центрі у місті Києві. Мабуть, саме за цей час йому вдалося накопичити капітал, бо у 2011 році Андрій Тетерук заснував ТОВ “ВП Спецтехніка” з виготовлення паливозаправників. Базувалась фірма на одному з вінницьких заводів.
Разом з тим у своїй автобіографії у НАЗК він пише, що служив в калинівському «Ягуарі» до 2009 року:
Як було насправді і де ж бюджетник Тетерук надибав кошти для «Спецтехніки» - питання саме для НАЗК, яке він може очолити. Тим не менш, у 2011 році, вже після виходу у відставку Тетерук заочно отримав диплом менеджера організацій у Вінницькому торговельно-економічному інституті Київського національного торговельно-економічного університету.
У 2014 році, коли почалась збройна агресія росії в Україні, Тетерук стає командиром добровольчого батальйону МВС України “Миротворець”. Брав участь у бойових діях в зоні антитерористичної операції з липня 2014 року. Потрапив зі своїм батальйоном в котел під Іловайськом. Зумів вийти з нього з сімдесятьма солдатами.
Восени того ж року почалась його політична кар’єра. Тетерука обирають народним депутатом 8 скликання від горезвісного “Народного Фронту” (№5 у списку) як безпартійний. Там Тетерук став і членом партії, а згодом став першим заступником голови фракції “Народний Фронт” у ВРУ.
Через два роки після обрання народний депутат поскаржився, що отримує дуже маленьку заробітну плату. Тетерук зазначив, що не може купити нормальний костюм, в якому не соромно представлятиме Україну за кордоном. Між тим, журналісти нарахували, що політик з’являвся в стінах парламенту в десятці різних костюмів.
Згодом в політиці Тетерук повернувся до вінницьких тем. У 2019 році він балотувався до Верховної Ради 9 скликання номером 8 у списку партії "Українська Стратегія Гройсмана". І пролетів, як і всі стратеги.
В тому ж 2019 році, коли Тетерук закінчив бути нардепом від Яценюка та не став нардепом від Гройсмана, згідно з декларацією, Тетерук придбав квартиру у майже 100 квадратів у Вишгороді. І того ж року Тетерук купує новеньку Toyota Land Cruiser Prado 150. Не занадто раптові придбання, - мали б поцікавитись антикорупційні органи, один з яких і хоче очолити Тетерук. До речі, щодо автівки. Перед своїм призначенням до НАЗК, у серпні 2023 року, Тетерук відзначився біганиною за евакуатором. У Києві на вулиці Чикаленка віг втрапив у курйозну ситуацію, яку зафільмували кияни. Чоловік гнався за евакуатором, який забрав його автівку.
Цікавий нюанс. У період депутатства Тетерук вказував квартиру у Вишгороді як таку, що він орендував. На той момент народний депутат, згідно з його електронної декларації, власної нерухомості не мав. Тетерук тоді декларував квартиру у Вінниці, яка належить його дружині та її батькам. Він же з дружиною і дітьми проживав в орендованій квартирі загальною площею в дев’яносто дев’ять з половиною квадратних метрів у Вишгороді. Можемо припустити, що це та сама квартира, власником якої став Тетерук у 2019 році. А в період депутатства автомобільний парк народного обранця складався лише з одного автомобіля. Ford Kuga він придбав у 2016 році майже за сімсот тисяч гривень. Проте після депутатства з’явились гроші на «Прадо».
Сергій Гупяк не вперше бере учать у конкурсах на найвищі антикорупційні посади. Раніше він був кандидатом на посаду директора НАБУ. Він працює у Державному бюро розслідувань Хмельницького, з дислокацією у Вінниці. Як ми вже писали, основну частину капіталу правоохоронець отримав завдяки батькам.
Гупяк з 2008 року працював у прокуратурі Вінниччини. Де й досі працює його дружина. У прокуратурі вінничанин дослужився до посади «начальника управління нагляду у кримінальному провадженні». А батьки ще з університету щедро його спонсорували. Адже навіть половину вартості власного авто Toyota RAV4 гібрид, Сергій Гупяк має завдяки батькам: «Я є співвласником разом зі своєю матір’ю. Половину від вартості у понад 900 тисяч вніс я, половину – внесла моя мати. На даний час мати в мене не працює, але вона тривалий час працювала ФОП, працювала також інженером в різних установах. Тобто, у неї був тривалий час для того, щоб і накопичити певні кошти, і відповідно їх відкласти», – розповідав Сергій Гупяк журналістам.
До речі, цю «Тойоту» Гупяк придбав через два місяці після призначення на посаду начальника 4-го СВ ТУ ДБР у місті Хмельницькому з розташуванням у місті Вінниця у травні 2021 року.
Ще під час співбесід до НАБУ у комісій питання до Гупяка виникали переважно через джерела походження коштів на майно в нього та його родини. Наприклад, 2,5 га землі та будівлі у селі Лукашівка Вінницької області за 240 тисяч гривень. Кандидат пояснював походження частини майна доходами та кредитами батьків. Щодо автомобіля батька Opel Zafira за 11 тисяч доларів, кандидат пояснив, що кошти на нього зʼявилися завдяки продажу попередньої машини та нерухомості. Водночас Гупяк навідріз відмовився надавати комісії інформацію про контрагентів батьків, пославшись на Закон України “Про запобігання корупції”. Він переконаний, що не зобов’язаний відповідати за правочини осіб, які не є його близькими родичами.
Цікаво, що на конкурс в НАБУ рекомендації Сергієві Гупяку надали тодішні радник Генпрокурора Максима Попова та прокурора з ОГП Олега Кокоріна. При чому Попов був його однокласником, є адвокатом і зараз працює у міжнародній організації, а Кокорін був його одногрупником і вони знають один одного досить давно.
З усім тим, хоч Гупяк дістався до фіналу конкурсу на посаду голови НАБУ, досі незрозуміло, як в 2007 році так вільно продавалась в Україні земля гектарами, що бідний студент з батьками у ті буремні часи зуміли придбати 2,5 га землі.
Але питання Гупяка лежить в іншій площині. Він – керівник місцевого підрозділу ДБР, правильно? А чи багато справ це саме вінницьке ДБР провадить проти керівництва Вінниччини та Вінниці? Лише на нашому сайті описані десятки справ, які могли б стати приводом для аналізу від ДБР, але… Але питання в тому, що Сергій Гупяк – колишній підлеглий Вячеслава Соколового, який тоді керував Вінницькою обласною прокуратурою, а зараз керує Вінницькою обласною радою.
Крім того, як вказує керівниця розслідувального проекту «Схеми» Наталя Седлецька, після конкурсу на голову НАБУ, «в ОП реально роздумували призначити саме Гупяка директором НАБУ. Проти цього були міжнародні партнери». Тоді прем’єр Шмигаль під час оголошення переможця несподівано заявив: "Пропоную новопризначеному керівнику НАБУ розглянути можливість призначити двох інших кандидатів Сергія Гупяка та Романа Осипчука на керівні посади в НАБУ". «Сергій Гупяк - третій фіналіст конкурсу. Він очільник ДБР на Вінниччині, тобто підлеглий Олексія Сухачова, а отже це пряма вертикаль Олега Татарова», - зазначає журналістка.
Проте, активісти щодо Гупяка зазначали, що «у Вінницькій області створився місцевий клан, коли чоловік керує ДБР, дружина має вплив у прокуратурі, в них друзі у Офісі генпрокурора».
Розумнішим (за результатами тесту) від Гупяка виявився його однокласник, Віктор Павлущик. Він теж пробував свої сили на посаду директора НАБУ. І також у комісії під час конкурсу щодо його кандидатури виникали перестороги: «Найперші питання до кандидата стосувалися нерухомості його батьків — квартир, придбаних у 2005 та 2014 роках. За словами Павлущика, обидві квартири були придбані батьками самостійно. А низька вартість однією з них насправді мала місце. У комісії також виникли питання до факту, що особа, з якою спільно проживає кандидат, та його брат раніше працювали у НАБУ. Кандидат запевнив, що конфлікту інтересів у жодній із цих ситуацій не було, адже повʼязані з ним особи працювали в інших структурних підрозділах. Брат раніше звільнився з НАБУ не витримавши навантаження. Інші питання комісії стосувалися батьків співмешканки кандидата. У тому числі подарунку співмешканці від матері у 280 тисяч грн, що, за словами кандидата, мати накопичила протягом життя, у тому числі з пенсії. Також комісія спитала про поїздку матері співмешканки кандидата до Москви у 2020 році, проте Павлущик зазначив, що йому про це нічого не відомо. Як зʼясувалося, з початку повномасштабного вторгнення кандидат тричі виїжджав за кордон до синів, які наразі мешкають із батьками кандидата в місті Сату-Маре, Румунія».
У 2018 році ЗМІ писали, що свою посаду у НАБУ Віктор Павлущик міг отримати не без протекції брата: «Заступник керівника Другого відділу детективів Віктор Павлущик є братом детектива Юрія Павлущика». Та й і нинійшня дружина, а на момент конкурсу в НАБУ співмешканка Тетяна Водопʼянова також раніше була старшим детективом НАБУ (до цього вона працювала у податковій).
Єгор Фалько
댓글