Підстав для звільнення немає: так керівництво "Вінницяміськтеплоенерго" виправдовує працевлаштування громадянки рф

Доки ТЦК в країні скаржаться, що їм немає кого мобілізовувати, у вінницьких комунальних підприємствах продовжують працювати «до останнього росіянина». Просто вдумайтесь у рівень абсурду: громадянка рф, із чинним російським паспортом та російським ІПН, яка за всі ці роки так і не знайшла в собі сил відмовитися від зв'язків із росією, абсолютно спокійно працює на вінницькому стратегічному комунальному підприємстві.

І тут виникає цілком логічне запитання: а чи не є це прямою відповідальністю мера, який призначає керівників цих підприємств і мав би хоч трохи цікавитися, хто саме має доступ до стратегічної інформації про інфраструктуру міста під час війни? Чи в нас для одних – фронт, а для інших толерантність до паспортів із двоголовим орлом на зарплаті з міського бюджету? Як можна боронити українську землю на Сході, якщо у тиловій Вінниці представники держави-агресора вже на посадах?

У штаті комунального підприємства «Вінницяміськтеплоенерго» офіційно працевлаштована громадянка російської федерації Дідик Людмила Олександрівна, яка не має громадянства України, не відмовилась від громадянства росії. Тобто, громадянка країни-агресора, який нищить всіма силами інфраструктуру України, має доступ до інформації про роботу підприємства життєзабезпечення цілого міста.

Зі свого боку, генеральний директор КП «Вінницяміськтеплоенерго» Максим Білик надав на його думку правове обґрунтування збереження трудових відносин з Дідик. Він зазначив, що «підстави для розірвання трудових відносин з Дідик Л.О. відсутні», оскільки стаж працівниці складає 6 років, і при працевлаштуванні вона «була ретельно перевірена у взаємодії з правоохоронними органами». Ще один «потужний» аргумент – Людмила Дідик одружена з українцем і щодо неї у Білика «ознак наявності антиукраїнської позиції, приховування контактів з громадянами рф, а в теперішній час підтримки російської агресії не виявлено».

Відповідно до постанови КМУ № 1109 (у редакції 2026 року), централізоване теплопостачання належить до паливно-енергетичного сектору критичної інфраструктури (КІ). Великі ТЕЦ та міські комунальні мережі класифікуються як об'єкти II категорії («Життєво важливі об'єкти»), вихід з ладу яких «паралізує цілу область або великий обласний центр, створюючи регіональну кризову ситуацію». Для захисту таких об'єктів держава реалізує експериментальні проєкти з інженерно-технічного захисту (постанова КМУ № 647 від 20 травня 2026 року) та надає працівникам право на бронювання від мобілізації, а Закон України № 4336-IX від 2025 року суттєво посилив архітектуру їхнього кіберзахисту.

Але попри на колосальні інвестиції у фізичну та кібернетичну безпеку, подібні кадрові рішення щодо громадян ворожих держав створюють пряму вразливість до інсайдерських загроз.

З літа 2025 року в Латвії, в якій не йде 5 рік повномасштабна війна, набув чинності закон про національну безпеку, який безапеляційно «забороняє громадянам Росії та Білорусі працювати на об'єктах критичної інфраструктури». Відповідно до нових норм, фізичним та юридичним особам з рф також заборонено надавати послуги таким об'єктам, а винятки можливі лише за умови отримання індивідуального спецдозволу від органів державної безпеки. Там держава визнала пріоритет захисту конституційного ладу та територіальної цілісності вищим за принцип правової визначеності у трудових відносинах. А у нас?