top of page

Війна – головна тема публікацій на вінницьких сайтах

Головною темою новинних стрічок сайтів Вінниччини, звичайно, є війна. 158 або 31% публікацій - про військові події на фронті, наслідки ворожих атак, полеглих та живих героїв. Публікації про наслідки руйнування Каховської ГЕС, яка сталася тижнем раніше, були лише на одному сайті з досліджуваних. Помітна і майже повна відсутність розважальної тематики. Якщо спорту присвячено з десяток публікацій на всіх сайтах в сукупності, то культура обмежилась лише двома анонсами концерту співачки-блогерки. Такі результати огляду  п’яти вінницьких сайтів  (20 хвилин, Вінниця.Інфо, Вежа, Моя Вінниця, 33 канал) з 12 до 16 червня. Під час моніторингу досліджено 505 матеріалів.  

Партнерські «хвилини»

«Сайт новин №1 у Вінниці за розміром аудиторії», - так про себе заявляє сайт «20 хвилин». З понад сотні матеріалів сайту за період моніторингу можна виокремити до двох десятків матеріалів, які є повністю власними: не рерайтом пресслужб, не переказом сторінок соцмереж, не рекламою.

До речі, про рекламу. Вже багато років редакція вперто ігнорує належне маркування реклами. І якщо раніше для позначення що політичної, що комерційної реклами використовувалися плашки «новини компаній» або слова «пресслужба …» в кінці заголовку, то зараз з’явились щось новеньке. По-перше, виявляється, у вінницьких благодійних фондів є повноцінні пресслужби. Як-от у матеріалі «20 тонн гуманітарної допомоги доставила у Херсон «Українська команда» для постраждалих від російського теракту (Прес-служба «УК» Вінниччини)». Звичайно, якщо просто погуглити цю «команду», зайти на офіційний сайт – то ми побачимо, що це реінкарнація політичного проекту братів Кличків. «Удар» став «українською командою». Щобільше, при ребрендингу навіть не змінились прізвища . У вінницьких новинах на сайтах, зокрема, і на «20 хвилинах», ми бачимо тих самих «ударівців», які роками очолювали тут партію Кличка, а потім розбіглись – хто до «Солідарності», хто до місцевої гройсманівської «стратегії», а хто й до (прости, Господи) партії опзж.

По-друге, у «двадцятки» з’явилась нова плашка, яка теж не маркує рекламу як рекламу, але якби  каже, що це щось схоже на рекламу. «Партнерський проєкт». А під це публікувати можна, що завгодно. Наприклад, «Куди вступити після 11 класу: огляд вищих навчальних закладів (партнерський проєкт)». Так, от з-поміж немалої кількості вишів у Вінниці, «партнери» виділили аж три. Причому, ДонНУ, який у всеукраїнських рейтингах з вишів, що розташовані у Вінниці, є найкращим, в цьому списку немає. 

Або ось матеріал «Смакуйте літо у Вінниці: кращі ресторани та кафе з відкритими майданчиками (партнерський проєкт)». Виявляється, кращими є (за якою ознакою - «партнери» нам не повідомляють) у Вінниці – лише чотири заклади.

Серед двох десятків власних матеріалів можна виділити дійсно проблемні, як-от «Скільки ще людей має загинути, щоб нас почули?». У Вороновиці буде пост патрульної поліції». Або «За Сабарівською ГЕС забруднюють річку Південний Буг?». Але трапились і курйози. Під привабливим заголовком «У міськраді Вінниці хочуть створити новий департамент. Чим він буде займатись?» можна віднайти простий переказ документа. Весь матеріал складається з переказу рішення міськради і підливи у вигляді петиції активіста. Ні хто очолить, ні чому це потрібно зараз, до чого тут відновлення та гроші країн-партнерів – інформації немає.

До речі, про заголовки. Досить неприємним виявилось бажання клікбейту редакції. Матеріал про дитячий конкурс з гімнастики «20 хвилин» назвали «Турнір з художньої гімнастики у Вінниці: яскраві фото спортсменок».

Стосовно тематичного ядра видання – тут без змін. Чверть новин пов’язані з війною (про живих та полеглих героїв, про поточні події на фронті, інтерв’ю з армійцями), далі йдуть пригоди (автотрощі, надзвичайні події), кримінал і «комуналка».

Оперативна Вінниця 

«Вінниця.Інфо» - здебільшого інформаційний ресурс. «Ставка» у сайту саме на оперативність. Аналітику тут можна зустріти, але це не панівний жанр видання. Великий плюс видання в тому, що журналісти не гребують ставити посилання на джерела інформації. Тобто не роблять переказ повідомлень пресслужб чи дописів із соцмереж, видаючи за власну роботу, а посилаються на джерело.

Видання також висвітлювало проблему небезпечної дороги у Вороновиці, але в контексті відеозвернення сільського голови.

Щодо маркування реклами, то у підвалі сайту зазначено: «Матеріали, позначені значками: "Р", "Позиція", "Бізнес", "ПР", "PR" - розміщують на правах реклами або партнерства. Всі матеріали в розділі «Новини компаній» публікуються на правах реклами або партнерства». З маркування «Р» за період моніторингу на сайті вийшов один матеріал. А от матеріал про те, як вінницькі політики стали «волонтерами» і збирали кошти на ЗСУ, чомусь вийшов без маркування. Ба більше, в той день і на іншому ресурсі вийшов матеріал з дещо іншим заголовком, але з дуже схожими фото. Тут навіть можна помітити, що фотографії у «Вінниця.Інфо» не мають на собі «водного знаку», як, наприклад, у власному матеріалі видання про суд на попом з МП. Також досить неоднозначним є матеріал про нардепку від Вінниччини, яка розповіла свої враження про зустріч із Трюдо. Згадок прізвища та ім’я Ірини Борзової в тексті нараховано  шість разів, Джастіна Трюдо - три.

Загалом протягом моніторингу на сайті опубліковано 130 матеріалів. З них тематики війни (про втрати, дії на фронті, про полеглих та живих героїв, наслідки військових дій) – 38. Також за п’ять днів було три власні матеріали журналістів.

Пізанська «Вежа»

Сайт «Вежа» попри те, що його прив’язували до міської ради, раніше тримався на досить якісному рівні – очевидних реверансів в сторону міської влади не видавав. На відміну від, наприклад, комунального телеканалу ВІТА. Моніторинги ІМІ за минулі роки «Вежу» у джинсовики не записували. Після місцевих виборів 2020 року сайт почав занепадати. Раніше видання славилось ексклюзивними репортажами, здебільшого суспільної та культурної тематики, а ще чудовими фотоілюстраціями. Вони взагалі часто виходили на перший план, а текст ставав другорядним.

Але цього всього зараз немає. За п’ять днів моніторингу маємо 63 новини – в принципі, як і колись. «Вежа» не робила ставку на кількість новин, раніше, переважно, це були важливі повідомлення та власні матеріали. За період моніторингу власним можна назвати лише матеріал про блогерку, яка захищала «право» слухати публічно російську музику.

З масиву матеріалів «Вежі» 25 стосувались війни. Це майже 40% матеріалів. Інші матеріали - про події, поточне життя міста. Що радує - майже без кримінальної хроніки. На жаль, можна констатувати, що видання втратило свої позиції і не виключено, що скоро зникне.

Моя рерайтова Вінниця

«Моя Вінниця» або ж MyVin – ще один колись популярний місцевий сайт, який досі чомусь у SimilarWeb має непоганий рейтинг. Чому дивно? Бо фактично цей сайт досі тримається лише на одних рерайтах, приблизно 15 штук в день. Власних матеріалів тут майже немає, якщо не враховувати блог студентки ДонНУ у формі інтерв’ю.

Власне, цей сайт пройшов шлях «Вежі» ще до того, як остання з’явилась у Вінниці. На «Мою Вінницю» свого часу робив ставку ще минулий міський голова Володимир Гройсман. Згодом, коли «мавр зробив свою справу», - сайт залишили без достатнього фінансування і він поступово зникав з інформаційного простору міста. Власне, це типова доля сайтів, які створювались під міську владу. Подібний шлях крім «Моєї Вінниці» та «Вежі» пройшло й видання «Місто».

У розділі «Про проект», до речі, досі висить: «Ми були першими, хто запропонував формат онлайн-спілкування з відвідувачами інтернет-мережі Вінницькому міському голові, і отримали його підтримку цієї ідеї. З 2006 року розділ «Спілкування з В.Гройсманом» давав можливість звернутись зі своїми питаннями чи пропозиціями до Володимира Борисовича Гройсмана і отримати його особисту відповідь». А розділ «Спілкування з В. Гройсманом» досі має адресу «tomayor». Останні повідомлення у розділі – за лютий 2016 року. Є на сайті й розділ для спілкування з чинним міським головою – там останні повідомлення датуються червнем 2018 року. Тобто, можемо констатувати інформаційну смерть проєктів.

На MyVin за моніторинговий період розмістили 77 матеріалів. З них жодного рекламного. Тематики війни і навколовоєнного присвятили 17 матеріалів. Інші матеріали - про поточне життя Вінниці, аж до комуналки.

Як і на «Вежі», на сайті «Моя Вінниця» вийшов матеріал про блогерку, яка проживає у Вінниці і захищає російські пісні. Також вийшов матеріал «У Вінниці звільнився весь колектив Державної служби з лікарських засобів». І в ньому цікаві навіть не самі факти, що описані, а формулювання «про це виданню Моя Вінниця стало відомо з власних джерел». Наступного дня на сайті «20 хвилин» вийшов аналогічний матеріал, де журналісти стверджували, що «про це редакції «20 хвилин» стало відомо з власних джерел». Тож, або у Вінниці створилась нова форма «власних джерел» у вигляді публікацій колег, або «джерело» дуже вправно попрацювало, стукаючись у двері редакцій. А тоді це вже вкид чи, можливо, й несвідома джинса.

Несамовитий канал

Сайт газети «33 канал» з 12 по 16 червня опублікував 128 новин. Кількість така ж, як і у «Вінниця.Інфо». Але є нюанс. Якість цих новин подекуди вразила б навіть знатних дослідників Саломона Самсоновича і Африкана Свиридовича з відомої «Казки про рєпку».

Як приклад – публікація «Цей собака вартий більшого, аніж всі ООН разом взяті». Цей шедевр журналістики можна процитувати навіть повністю: «На фото і відео собака, який побачив, що тоне кіт та не може вибратись. Тому безстрашно кинувся у воду і витяг на собі кота на берег! Неймовірно! Люди коментують, що цей собака вартий більше, за всі разом ООН». Це потужний рівень для «найтиражнішої газети Вінниччини та центру України», як про себе у шапці сайту заявляє «33 канал». Або публікація «Росіянин радів затопленню України». Текст опусу також можна зацитувати повністю: «Не довго… за мить його з’їла акула в Єгипті. Неймовірно, але факт. Це той самий “хароший рускій” , шо пішов на корм акулі. І … сюрприз-сюрприз! Трапиться ж таке! Він виявився такою ж мразотою, як і більшість рабсіян! Подивіться, як ця наволоч радіє, що окупанти підірвали Каховську греблю і вбили, обездолили ще сотні, тисячі українців!». Верифікація? Фактчекінг? Це не рівень «33 каналу». Давати фейки (хоч навіть і про росіян) – це, на думку редакції, цілком нормально. І це не поодинокі випадки. 

Ось ще «потужна аналітика»: «Капітуляцію росії підпише Пригожин».

Загалом, крім фейків та псевдоаналітики, на «33 каналі» віднайдеться чи не весь спектр того, що у нормальній журналістиці вважається табу. Тут і робота з «власними джерелами»: «Як нам повідомили джерела, мова йде про родича екс-нардепа від Партії регіонів та свата очільника партії від «вінницьких»… не важко здогадатись, хто це. Коли громадські активісти придивились до обличчя… то остовпіли. Людина, яку називають у розслідуванні Іваном Івановичем, як ДВі краплі води схожа до свата Гройсмана. Це він? Чи недоброзичливці зводять пасквіль на відому родину? Готові вислухати всі точки зору». Погодьтесь, такий вступ тягне,  мінімум, на три Пулітцерівські премії одразу.

Тут і просто банальний переказ постів із соцмереж, які подано як матеріал журналіста. І без жодного маркування. І, звичайно, джинса на будь-який смак без будь-якого маркування. «Сайт ovsanuk.com — і тут не повинно бути жодної зайвої літери», - йдеться у публікації «33 каналу» під назвою «Наркоманічна стадія алкоголізму». Є і політична джинса – «Під час війни маємо підтримувати підприємців та економіку», — Олег Мейдич». Маркувати рекламу? Цю ідею закинули туди ж, куди і фактчекінг. Не дивно, що тут вийшла й порція джинси від «МиВінничан», про яку вже оповідалось вище.

Окремо варто звернути увагу і на публікації заслуженої журналістки України Тетяни Редько. При чому часто вона свої дописи з соцмереж розміщує на сайті «33 каналу», редакторкою якого і є, під своїм дівочим прізвищем – Тетяна Квасюк. В цих дописах можна зустріти просто шедевральні речення: «Вже відомо оперативникам більше десятка керівників області, яких мали ставити керувати окупаційним режимом! Жаль, що називати не можу, бо вони «в розробці»… Один навіть особисто на мене збирав досьє! Привіт дядя Ваня! Знаю! Як розумієте, вони знали, що доведеться проукраїнських земляків вбивати, саджати у концтабори! Але, с.ки дали згоду. Натякну-кулак агентурний був з місцевих (деяких) бандитів, опежежистів, ригів і … мацковських попів!». Тут навіть не зміст, не стиль – граматика зачаровує. Ну або такий початок від заслуженої журналістки: «Встроміть в свою торбу сатанистських здобутків! І радійте, що ви «по самое горлишко» рашисти! З днем рф! Немає в Українському тилу ЖОДНОГО села та міста де б люди не відгукнулись на біду від рукотворного екоциту рашистів!». Воно зрозуміло – коли емоції киплять, про правопис не думаєш. Особливо, якщо ти заслужений журналіст. Або публікація на історичну тематику про гетьмана Мазепу. Дивно, що обійшлось без анунаків.

Також на «33 каналі» вийшов матеріал про керівницю мобілізації Вінниці Оксану Янчак. Згодом, за тиждень, в тому ж дусі, але іншими словами вийшов і матеріал на сайті «20 хвилин». Схоже, в інших медів такі матеріали теж з’являтимуться… Тематиці війни зі 128 матеріалів сайту присвячено 54 матеріали. 


Загалом, вінницькі сайти намагаються бути переважно локальними, без вторгення на територію всеукраїнських новин. Про Каховську трагедію за період моніторингу писав тільки “33 канал”. Тобто, читачам потрібно мати щонайменше два сайти (місцевий та всеукраїнський) заради того, аби переглянути і місцеві, і національні новини. Із такою задачею намагається впоратись вінницький сайт “Реал”, але там можна констатувати “перегрів” інформацією - занадто великий потік аж до новин західного шоубізу. Вийшов “обоз” на мінімалках з вкрапленням вінницької тематики.


головне фото - vajr.info


Антон Булгаков, регіональний представник Інституту масової інформації у Вінницькій області.


Comentários


bottom of page