Суд без підсудних: кого покарали вінницькі судді за антиукраїнську діяльність?

Співачка Таісія Повалій, актори Дмітрій Пєвцов і Владімір Машков, голова республіки Башкортостан Радій Хабіров, депутати держдуми… Що між ними спільного, крім того, що вони підтримують політику РФ і закликають до знищення України? Всі вони засуджені Вінницьким міським судом Вінницької області за результатами проваджень Вінницької облпрокуратури. Багатьох зі згаданих персон вже засудили до тюремних строків. Всі вони засуджені за процедурою in absentia, тобто без присутності обвинуваченого у залі суду. Реальність і невідворотність покарання – окрема розмова. ОДнак, ми подивимось, кого вінницькі суди планують засудити у 2025 році?

Пропагандисти і ідеологи

Список майбутніх російських віп-засуджених Вінницьким міським судом можна знайти на сторінці Вінницької обласної прокуратури. Оскільки всі ці пєвцови, машкови, повалій та інші не хочуть прибувати у Вінницю на допит і брати участь у судових засіданнях – про підозру їм доводиться повідомляти з сайту правоохоронного органу, а викликати їх на суд через газету «Урядовий кур’єр».

Одним з майбутніх підсудних є Антон Красовський, точніше Кузнецов-Красовський. Як пишуть слідчі, російський пропагандист використовує свій статус лідера суспільної думки для поширення антиукраїнських ідей і закликів до зміни територіальних меж України. Діючи через Telegram-канал, він неодноразово публікував матеріали, які сприяють порушенню конституційного порядку, розпалюванню національної ворожнечі і виправдовуванню російської агресії. Зокрема, у своїх дописах він прославляв так звані «референдуми» на ТОТ, виправдовував їхню анексію Росією, заперечував існування України як держави, називаючи її частиною «Російської імперії», пропагував ідею ліквідації української державності і її розподілу між Росією і іншими країнами; закликав до знищення України, порівнюючи її з «пухлиною, яку треба вирізати», виправдовував війну проти України, стверджуючи, що це протистояння «Російської імперії» з Заходом. Такі дії українські правоохоронці розцінили як загрозу національній безпеці України.

Повідомлення Антона Красовського про підозру через газету «Урядовий кур’єр». Скрин: Вінницька обласна прокуратура

Слідчі наводять приклади діяльності Красовського з його телеграм-каналу «Антон Вячеславович» (майже 67 тисяч підписників станом на кінець березня 2025 року). Наприклад, 9 жовтня 2022 року він опублікував таке: «Ну а мы гордо отчитываемся, что уже пустили поезда по взорванному этими же ублюдками мосту. Ненависть! Ненависть и месть - это то, что должно сейчас у нас остаться. Страны «Украина» не должно быть. Отныне и никогда!». 2 березня 2024 року  Красовский писав: «Хохлы твари взрывают Россию. Ну когда ж мы уже поймем, что надо взрывать их? Что они не братья нам? Что они террористы и убийцы?». За висновком експерта № 3393/24-21 Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від  7 січня 2025 року, тут є публічні заклики до агресивної війни Російської Федерації проти України. 

Таких епізодів – на понад десяток сторінок. На кожний подібний пост є окрема експертиза. Крім усього, це – гроші українських платників податків і час експертів, замість реальних кримінальних проваджень витрачений на читання і аналіз маячні російських пропагандистів. Вінницький міський суд, можливо, присудить окрім класичних 15 років тюрми Красовському ще й повернути в бюджет кошти за експертизу. Але виконання такого судового рішення – сумнівне.

Цікавим є провадження проти одного із ідеологів Кремля. Звинувачують його за  ч. 2 ст. 110 КК України, тобто розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення умисних дій, метою яких є зміна меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, вчинені особою яка є представником влади.

Мова йде про Бориса Рапопорта, громадянина росії. Тривалий час він займав керівні посади в держструктурах рф. У 2013 році він працював в управлінні, яке займалося співпрацею з країнами СНД і анексованими грузинськими територіями, а також курував "політичну" частину роботи з так званими "днр" і "лнр" як один з ключових координаторів проєкту "новоросія" на Донбасі. Пізніше його призначили заступником начальника управління президента рф із забезпечення діяльності держради. Рапопорт просував російські ідеологічні наративи в українському інфопросторі, легітимізував окупацію українських територій і пропагандистську кампанію проти України. 

Опис планів Рапопорта щодо дестабілізації ситуації в Україні. З матеріалів провадження.

У матеріалах він закликав до зміни меж території України всупереч Конституції. З кінця 2018 року пропагандист активізував свою діяльність, зокрема аналізував соціальні, політичні й релігійні аспекти на окупованих територіях України. Одним із його ключових проєктів була стратегія проведення псевдореферендуму в Харківській області. Він розробив документи, що передбачали створення мережі проросійських активістів, зміну суспільних настроїв і інтеграцію окупованих районів у систему РФ. Його пропагандистська кампанія містила неправдиві соціологічні дані, заклики до "возз'єднання" з Росією і виправдання злочинних дій РФ. У 2022 році Рапопорт через Телеграм розповсюджував антиукраїнський контент, зокрема матеріали про псевдореферендум, "інтеграцію" Харківщини до РФ, пропагандистські фейки про настрої населення. 

Борис Рапопорт. Скрин з сайту "Миротворець"

Борис Рапопорт – аж ніяк не нова постать на українському напрямі, хоча відомий він значно менше, ніж публічні «куратори» України Владислав Сурков (ідеолог проєкту «новоросія», помічник президента рф у 2013-2020 роках) чи Дмитро Козак (заступник керівника адміністрації президента росії з 24 січня 2020 року). Віталій Портніков пише, що Рапопорт в 2022 році курував процес «об’єднання» окупованих українських територій у новий федеральний округ Росії. Він вже працював над українським напрямом раніше. У 2013–2014 роках він відповідав за спробу створення «Новоросії», керуючи штабом у Харкові (власне, що і лягло в основу кримінального провадження). Однак план провалився через несподівано сильний опір українців, що викликало скандал у Кремлі. На початку повномасштабної війни Рапопорт працював під керівництвом Сергія Кирієнка (перший заступник керівника адміністрації президента рф), якому диктатор Путін доручив оформлення окупованих територій. Він спеціалізувався на роботі зі зрадниками, залякуванні, «зачистках» і вибудовуванні окупаційної влади, що робило його ключовою фігурою в російській політиці щодо України.

Є і зовсім маловідомі постаті. Наприклад, громадянка РФ Наталя Сайтарли підозрюється у поширенні антиукраїнських матеріалів у «ВКонтакте». Слідство встановило, що вона, перебуваючи в Росії, свідомо підтримувала російську агресію і пропаганду. З 3 по 27 лютого 2024 року вона публікувала матеріали, які закликали змінювати кордони України і розпалювала національну ворожнечу. Серед них були пропагандистські дописи про підтримку російських військових і дискредитація України. Сайтарли підозрюють у посяганні на територіальну цілісність і недоторканність України.

Або ж громадянин РФ Вадим Чиж, начальник відділу патріотичного виховання і спорту “Добровольного общества содействія арміі, авіациі і флоту” (ДОСААФ) Татарстану. Як повідомляють вінницькі слідчі, він сприяв фінансуванню і матеріальному забезпеченню російських батальйонів «Алга» і «Тімер», постачав їм техніку, спорядження, медикаменти, продукти і засоби зв’язку. Також через медіа він звітував перед російською аудиторією про збір і відправку так званої «гуманітарної допомоги» окупаційним силам. У травні 2023 року Чиж зустрічався з ветеранами силових структур РФ, де заявив про пожертви для фінансування забезпечення окупантів. Його діяльність підтвердили публікації в російських медіа і соцмережах.

Менестрелі російського миру

Дісталося від вінницьких правоохоронців і музикантам із занадто прокремлівською позицією. Так, як зазначають слідчі, громадянин РФ, скрипач Петро Лундстрем у 2021 році власний канал у Telegram, який після початку повномасштабного вторгнення РФ до України активно використовував для поширення проросійської пропаганди. Його канал налічував понад 25 тисяч підписників, серед яких він розповсюджував матеріали закликами до зміни державних кордонів України всупереч Конституції. Зокрема, 8 квітня 2024 року він опублікував допис із закликами до незаконної зміни меж території України, що підтверджується висновком експертизи. Лундстрем регулярно відвідував тимчасово окуповані території України, виступав із концертами, а зібрані кошти спрямовував на підтримку проросійських сил. Він також давав інтерв’ю російським ЗМІ, в яких виправдовував агресію РФ проти України та просував ідеї "руського міра".

Лундстрем брав участь у фінансуванні російських військових формувань, збираючи через свій телеграм-канал гроші на потреби окупантів. За свою діяльність Лундстрем отримав статус громадського діяча в РФ: у 2023 році увійшов до складу громадської палати Росії, а в 2024-му став довіреною особою Путіна на виборах президента РФ. Наразі його звинувачують у розповсюдження матеріалів із закликами до зміни територіальної цілісності України, поєднане з розпалюванням національної ворожнечі.

Михайло Ніц, більш відомий під псевдонімом «Міша Маваші», свідомо підтримував російську агресію проти України. Він використовував в РФ свої медійні майданчики – телеграм-канал, YouTube, інші ресурси - для пропаганди війни і збору коштів для російських окупантів. Він акумулював фінанси, закуповував техніку, обладнання, амуніцію, квадрокоптери, автівки тощо, які передавав окупаційним військам. Слідство встановило, що з 2023 по 2025 рік Ніц неодноразово відвідував тимчасово окуповані території України, де знімав відео про передачу зібраних коштів і матеріальних цінностей. У березні 2023 року він оголосив про збір коштів на «спеціальну військову операцію», що дозволило йому зібрати понад 20 мільйонів рублів (трохи менше за 10 млн грн). Частину цих грошей пішла на потреби 144-ї бригади 20-ї армії ЗС РФ.

Крім того, Ніц відкрито звітував перед підписниками про допомогу російським військовим. Слідство вважає, що його дії сприяли матеріальному забезпеченню окупаційних сил, збереженню контролю над захопленими територіями і спробам зміни державних кордонів України.

Придністровські медіакілери

Окремо варто розповісти і за діячів сусіднього з Вінниччиною Придністров’я. Або, як вони себе називають, «приднєстровской молдавской рєспублікі» (ПМР). Зараз вінницькі правоохоронці розслідують щонайменше три справи щодо діяльності проросійських пропагандистів на території Придністровського району республіки Молдова. Територія Придністров'я контролюється РФ.  Тут працює так зване «Міністерство оборони ПМР», яке відповідає за силове забезпечення окупації.

У другому півріччі 2019 року в його структурі організували «Головне управління Міністерства оборони ПМР» (ГУ МО ПМР), яке займається розвідувально-підривною діяльністю проти України і Молдови.  Управління підпорядковується РФ через радника “президента ПМР” (так званого “голови” невизнаної держави, що очолює “виконавчу владу”) Віталія Разгонова. Одним із співробітників цього ГУ став Максим Урсуленко з організаційно-аналітичного відділу. Він, зокрема, виконував завдання Разгонова і безпосереднього керівника Андрія Спринчана, адмініструючи проросійські телеграм-канали, зокрема «Приднестровец» (понад 73 тисячі підписників). Як зазначають слідчі, після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну 24 лютого 2022 року Урсуленко продовжив інформаційну підтримку агресії. Він отримував і аналізував матеріали від невстановлених осіб, створював пропагандистські повідомлення на підтримку РФ та розміщував їх у Telegram. Зокрема, 15 березня 2022 року він опублікував допис про чеченських силовиків, які зняли прапор України; 17 березня 2022 року - відео роботи російських вертольотів; 6 квітня 2022 року - матеріал про входження Запорізької і Херсонської областей до складу РФ; 8 квітня 2022 року - допис «Запорожье — это Россия!»; 10 квітня 2022 року - допис про російський прапор над адмінбудівлею Херсона і багато інших.

Експертиза підтвердила, що в них автор закликає до зміни територіальної цілісності України в порушення Конституції, тож, Урсуленко діяв за вказівками керівництва ГУ МО ПМР, під безпосереднім контролем РФ, сприяв поширенню дезінформації і підтримував окупаційні дії проти України. Загалом, в Урсуленка “букет” - він підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110 (розповсюдження матеріалів із закликами до дій, які вчиняються з метою зміни меж території України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, поєднане з розпалюванням національної ворожнечі, вчинене за попередньою змовою групою осіб), ч. 2 ст. 28, ст. 436 (виготовлення та розповсюдження матеріалів із публічними закликами до агресивної війни та до розв'язування воєнного конфлікту, вчинене за попередньою змовою групою осіб), ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 436-2 КК України (виготовлення та поширення матеріалів, у яких містяться виправдовування, визнання правомірною збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році та глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, вчинене за попередньою змовою групою осіб).

Андрій Спринчан, керівник Урсуленка, з лютого по серпень 2022 року в Тирасполі розповсюджував публікації, що підтримували дії РФ і її військові формування в Україні. Він також публікував матеріали, які виправдовували агресію РФ і допомагали уникнути її відповідальності за порушення міжнародного права. В одному з випадків, 5 березня 2022 року, у тг-каналі "Приднестовец"  він розмістив допис із закликами захопити владу в Україні. Експерт визнав його таким, що містить публічні заклики до насильницької зміни влади.

Ще одна обвинувачена – Олена Суязова, яка працювала в управлінні старшим офіцером оперативно-аналітичного відділу. Згідно з розслідуванням, Суязова разом з іншими співробітниками ГУ МО ПМР адмініструвала і наповнювала неофіційні канали організації, зокрема на платформах Telegram і Instagram. Вона також співпрацювала із представниками РФ, зокрема з радником “президента ПМР” Віталієм Разгоновим та з іншими керівниками ГУ МО ПМР.

Вона активно підтримувала інформаційну агресію Росії проти України, поширювала публікації, спрямовані на підтримку агресії РФ і уникнення її відповідальності за військові злочини. Згідно з висновками експертів, ці публікації містили публічні заклики до розв’язання воєнного конфлікту і агресивної війни. Суязову підозрюють у державній зраді,  а ще у виготовленні і розповсюдженні матеріалів, що закликають до агресії і підривної діяльності, які спричинили шкоду інформаційній безпеці України. 

Кого вже «покарали»?

Вінницькі правоохоронці вже передали до суду матеріали провадження щодо співачки і колишньої народної депутатки "Партії регіонів" Таїсії Повалій. Її звинувачують у колабораціонізмі та виправдовуванні російської агресії проти України. За даними слідства, Повалій ще у 2014 році виїхала до РФ і нині мешкає в Москві. У 2023 році вона отримала російський паспорт. Екс-нардепка-артистка зараз відкрито підтримує російську владу, бере участь у пропагандистських заходах: концертах на честь окупантів, виступах про "приєднання" українських територій, а також ображає українців в інтерв’ю з пропагандистом Борісом Корчєвніковим. 

Судитимуть її за трьома статтями КК України: колабораційна діяльність, публічні заклики до агресивної війни, виправдовування збройної агресії РФ. Максимальне покарання – до 12 років ув’язнення. Ще раніше ВАКС конфіскував її майно в Україні: сім земельних ділянок у Київській області (9,3 га), житловий будинок (442 м²), домоволодіння (101 м²), два автомобілі, чотири одиниці зброї і майнові права на дев’ять музичних творів.

Російський актор і депутат Держдуми РФ Дмитро Пєвцов вже отримав заочний вирок в Україні за пропаганду війни проти України – 10 років позбавлення волі. Суддя Вінницького міського суду Олексій Шидловський засудив "адвоката" з бандитського Петербургу. «Засуджений є депутатом держдуми росії і входить до кола наближених до Кремля «публічних діячів», які відкрито підтримують повномасштабне вторгнення рашистів. Задокументовано, як Пєвцов неодноразово поширював антиукраїнські наративи під час масових заходів за участі путіна. Також зловмисник часто виступав в ефірах центральних телеканалів РФ, де закликав до захоплення державної влади та всієї території України. Крім того, в інтерв’ю російським пропагандистам Пєвцов розповідав, як він особисто «голосував за приєднання» тимчасово окупованих районів України до складу РФ. Серед іншого, він заперечував воєнні злочини рашистів на тимчасово захоплених територіях нашої держави, зокрема у Маріуполі», - повідомляє управління СБУ у Вінницькій області.

Також до 10 років позбавлення засуджено російського актора Володимира Машкова. Вінницький міський суд визнав його винним у злочинах проти національної безпеки України. У вересні 2023 року Вінницький міський суд офіційно викликав Машкова на засідання, але він не з’явився. Тому у листопаді винесено рішення заочне. Машков неодноразово закликав до агресивної війни проти України. Використовуючи свій авторитет  і вплив, він просував ідеї зміни територіальних меж України на користь РФ. Заклики до агресії актор поширював через публічні виступи і медіа. В результаті, суд визнав Машкова винним  у посяганні на територіальну цілісність України і публічні заклики до агресивної війни.

Такі вироки у Вінниці, втім, як і в інших обласних центрах, стають звичним явищем. Але… Частина 7 статті 602 КПК України визначає: якщо іноземна держава звертається до нашого суду з проханням виконати рішення, ухвалене заочно, ми не можемо його прийняти, якщо обвинувачений не був належним чином повідомлений і не отримав вирок для можливого оскарження. Тобто, Україна висуває вимоги до таких рішень, коли вони надходять з-за кордону. Але чи дотримуємося ми цих стандартів, як у наведених випадках? Адже для «повідомлення» обвинувачених використовуються публікації в газеті «Урядовий кур'єр», яку, ймовірно, мало хто читає в Україні, а за кордоном – тим паче.

Та й право на оскарження має бути реалізованим. У наведених випадках правоохоронці чи пресслужба суду обмежувались повідомленням, що «особу засуджено». Тобто, умовному Пєвцову і не буде відомо, що його засудили. Таких нюансів дуже багато. У результаті, держава Україна вкладає величезні ресурси на розслідування, судові процеси, роботу прокурорів, експертів і адвокатів, але, у підсумку, вирок так і не виконується. Тоді навіщо державі потрібна ця імітація правосуддя? 

Антон Булгаков, регіональний представник Інституту масової інформації у Вінницькій області