Око не виклює: як суддя Заярний може врятувати суддю Шидловського від п’яного водіння

Весна 2025 року у Вінниці ознаменувалася подією, яка мала б стати показовим уроком рівності перед законом, але натомість перетворилася на хрестоматійний приклад того, як судова система захищає «своїх». Олексій Шидловський, син колишнього вінницького прокурора Вячеслава Шидловського, суддя Вінницького міського суду –  особа, наділена державою правом чинити правосуддя та притягати до відповідальності порушників, – сам опинився по той бік справи про притягнення до адміністративної відповідальності. Його було зупинено за кермом з ознаками алкогольного сп'яніння, що кваліфікується за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП).

Для пересічного громадянина такий інцидент зазвичай означає швидкий суд, штраф у 17 тисяч гривень та позбавлення права керування на рік. Проте, коли фігурантом стає носій мантії, нагрудного знаку та непересічного статусу, механізм правосуддя інколи починає збоїти та глючити. Справа Шидловського не залишилася у Вінниці. Вона, через те, що місцеві колеги не могли розглядати матеріали на «свого», була перенаправлена до Жмеринського міськрайонного суду, до судді Андрія Заярного. І саме тут, у тиші районного центру, почалася процесуальна вистава, яку ми спостерігаємо вже з півроку. Причому, віз і нині там – розгляд майже не зрушив з точки старту, закляк і – принаймні, складається відчуття – не планує рух.

Але для того, щоб картина мала доконаний вигляд, потрібно щонайменше порівняти строки розгляду справ «простих смертних» і вінницького носія мантії. Тож, ми проаналізували не лише обставини інциденту з Шидловським, але й підняли масив судових рішень судді Заярного за період від інциденту з суддею і донині, щоб довести: те, що відбувається зараз у Жмеринському суді, у судді Заярного, є юридичною аномалією, яка суперечить звичній практиці цього судді. Ми також дослідили статистику закриття справ за статтею 130 у Вінницькій області, виявивши системні «безпечні гавані» для нетверезих водіїв. Факти свідчать про те, що затягування справи Шидловського – це не випадковість, а схоже на добре зрежисовану стратегію, що базується на корпоративній солідарності та маніпуляції строками притягнення до адміністративної відповідальності.

Жмеринка як цитадель суддівської кругової поруки

Всередині травня 2025 року патрульні у Вінниці зупинили автівку. За кермом був суддя Олексій Шидловський. У стані, схожому на алкогольне сп’яніння. Відразу після складання протоколу постало питання підсудності. Згідно з законодавством, справу має розглядати суд за місцем вчинення правопорушення. Однак, Олексій Шидловський працює у Вінницькому міському суді. Розгляд справи його колегами створив би очевидний конфлікт інтересів, що дало б підстави для сумнівів у неупередженості будь-якого рішення – чи то закриття провадження, чи то притягнення до адміністративної відповідальності.

Процедура зміни підсудності, яка формально покликана забезпечити об'єктивність, на практиці іноді використовується як перший етап стратегії захисту. Справа була передана до Вінницького апеляційного суду для визначення іншого суду. Вибір впав на Жмеринський міськрайонний суд.

Чому Жмеринка? Ймовірно, тому що це місто знаходиться на достатній відстані від обласного центру, щоб знизити увагу місцевих активістів та журналістів, які щоденно моніторять Вінницький міський суд. «Судовий туризм» – передача справ у районні суди – це стара перевірена тактика «охолодження» резонансних справ. У тиші провінційного суду, де навантаження на суддів може відрізнятися, а увага медіа є мінімальною, значно легше реалізувати схему «затягування».

Потрапляння справи до Жмеринки не є випадковим успіхом для захисту Шидловського. Тим паче окремі судді з Жмеринського суду входять до переліку установ з доволі високим відсотком лояльності до водіїв, яких звинувачують за статтею 130 КУпАП. Зокрема, вже екс-колега судді Заярного по Жмеринському суду, Володимир Вернік, мав один із найвищих показників закриття таких справ в області (55%). Це може створювати певний мікроклімат у суді, де закриття справи через «недоведеність» або «строки» не сприймається як щось екстраординарне. Це середовище, у якому інколи спостерігається толерантне ставлення до окремих процесуальних практик, що можуть використовуватися для затягування або ускладнення притягнення до відповідальності. Саме в цю атмосферу і був поміщений протокол щодо судді Шидловського.

Щоб зрозуміти, чому справа буксує, необхідно поглянути на особу, яка притягується до відповідальності. Олексій Шидловський - це не лише юрист, а представник професійного середовища, у межах якого протягом тривалого часу формувалися певні підходи та практики. Його професійна біографія містить численні епізоди, які яскраво характеризують його ставлення до закону та етики.

За даними руху «ЧЕСНО», суддя Шидловський вже потрапляв у поле зору громадськості через порушення критеріїв доброчесності. Основні претензії до нього стосувалися професійної етики. Зокрема, було зафіксовано факти його неявки на судові засідання без поважних причин. Суддя, який дозволяв собі неналежно виконувати свої службові обов'язки, не з'являючись на судові засідання, демонструє глибоку зневагу до судового процесу як такого. Тепер, опинившись у ролі особи, яку притягають до відповідальності, він, ймовірно, використовує ту саму тактику: ігнорування викликів, маніпуляція лікарняними та штучне створення перешкод для правосуддя. Аналітики прямо вказували, що така поведінка Шидловського «ставила під загрозу виконання завдань кримінального провадження».

Особливого цинізму ситуації додає той факт, що суддя Шидловський сам є активним користувачем інструменту «строків давності» у своїй професійній діяльності. У липні 2024 року, за менш ніж рік до власного інциденту, він закрив резонансну кримінальну справу одіозно відомої вінницької ОПЗЖ-шниці Олени Лепей, погодившись із аргументами захисту про те, що обвинувальний акт був направлений до суду поза межами строку досудового розслідування. Це рішення викликало обурення прокуратури та громадськості, але воно демонструє важливу річ: Шидловський чудово знає, як працює часовий фактор у юриспруденції. Він розуміє, що час – це універсальний розчинник доказів та відповідальності. Якщо він готовий застосовувати цей принцип для звільнення від відповідальності інших осіб, немає жодних сумнівів, що його захист у Жмеринському суді будується саме на стратегії вичікування.

Варто також зазначити, що у Вінницькому міському суді Шидловський сам входив до групи суддів, які часто закривають справи по 130-й статті. Згідно зі статистикою, він закривав 32% справ, що потрапляли до нього. Це означає, що кожен третій п'яний водій виходив із зали судових засідань без покарання. Тепер він розраховує на таку ж «статистичну похибку» у власній справі.

Суддя Заярний: швидкий, з ким треба

Ключовим доказом ймовірної упередженості розгляду справи Шидловського є порівняльний аналіз рішень судді Жмеринського суду Андрія Заярного. У звичайних умовах цей суддя демонструє зовсім інший темп роботи, ніж у справі із колегою.

Ми проаналізували низку рішень судді Заярного, щоб встановити його «базовий темп». Дані Єдиного державного реєстру судових рішень свідчать про те, що суддя Заярний зазвичай не схильний до тяганини. 

Отож, за період з середини травня, відколи Шидловського «зловили» до грудня 2025 року, суддя Заярний, за даними Єдиного реєстру судових розслідувань, які нам вдалось знайти, розглянув 19 справ за статтею 130 статтею КУпАП. З них у 17 справах водії визнавались винними, а дві справи закриті за відсутністю складу злочину. Час від події до рішення суду – від двох тижнів до 5 місяців.

Пройдемось швидко по справам.

Військовослужбовець порушив норми 130 статті 2 травня. 30 червня суддя Заярний вже виніс рішення – штраф і рік без прав. Того ж дня суддя Заярний покарав іншого водія за водіння в нетверезому стані 5 травня.

За тиждень, 8 липня, Заярний виносить рішення за подію від 1 червня (тобто, вже після події з Шидловським). У цьому випадку Заярному та всій системі вистачило місяця, щоб визначити вину водія. 10 липня суддя виносить рішення за подію від 29 травня. 14 липня – за подію від 3 травня. Наступного дня, 15 липня – за нетверезе водіння від 18 травня. Всі рішення – «визнати винним».

Найдовше тягнули із розглядом справи за порушення від 7 лютого. Рішення по ній Заярний виніс 15 липня. Все одно – визнаний винним.

Але є і рішення, якими провадження у справах закрито.  Але і в таких випадках час від події (2 червня) до рішення суду (25 липня) – досить нетривалий. Але самі обставини – цілий детектив. Жінку підвозив чоловік, не той, з яким вона у шлюбі. Жінка була напідпитку. Трапилась ДТП. А далі просто зацитуємо частину рішення: "Щоб чоловік ОСОБА_1 не довідався, що вона була не сама в автомобілі (через ревнощі), ОСОБА_2 залишив місце події до приїзду працівників поліції, а ОСОБА_1 залишилася. Докази, що ОСОБА_1 керувала автомобілем у матеріалах справи відсутні. Поліція приїхала через 1 год після події. Крім того, в акті огляду, доданому до матеріалів справи працівником поліції не було зазначено прізвище ОСОБА_1 за відсутності підпису поліцейського, аналогічно без підпису було складено направлення на огляд водія транспортного засобу. На підтвердження своїх слів захисник надав письмові заперечення". Виявляється, і так можна «пропетляти».

Йдемо далі. Схоже, далі йшов період літніх відпусток. Наступне рішення судді Заярного, яке вдалось нам знайти, за 130 статтею вже йде від 17 вересня. Там розглядалась подія від 2 червня (нагадаємо, це вже значно пізніше за випадок із суддею Шидловським). Того ж дня винесено рішення щодо події від 28 червня (понад місяць після «зальоту» Шидловського). І ще одне рішення за той день – щодо подій від 14 травня (майже два місяці після Шидловського). А також того дня Заярний виніс рішення щодо події від 9 липня. Всі – винні.

Рекорди швидкості розгляду справи, а разом і часу від події до рішення суддя Заярний продемонстрував у жовтні. 7 жовтня він виніс рішення за подію від 16 вересня. 13 жовтня – за подію від 29 вересня. Високий темп винесення рішень він зберіг і 15 жовтня, коли виніс рішення за подію від 29 вересня, 23 жовтня – за 29 вересня. Всі – винні.

Ще одне «прикольне» рішення суддя Заярний виніс 27 жовтня. Воно стосувалось подій від 29 вересня. Тоді, як йдеться у судовому документі, «ОСОБА_1 вживав алкогольні напої та мав намір сідати за кермо, проте був помічений колишнім викладачем - ОСОБА_3 , яка запропонувала підвести його та сіла за кермо його автомобіля, проте не впоравшись з керуванням при повороті з вулиці Короленка на вулицю Софії Тобілевич допустила зіткнення з парканом, після чого залишила місце ДТП побоявшись розголосу. Приблизно через хвилину приїхали працівники патрульної поліції». Схожа стратегія була вже описана вище. І це знов спрацювало – закриття справи «за відсутністю складу злочину». Не той водій…

18 листопада суддя Андрій Заярний виносить ще два рішення. Одне – за подію від 20 жовтня, інше – за подію від 27 жовтня. Винні.

На контрасті з вищеописаним, справа Шидловського виглядає як повна протилежність стилю Заярного. Справа Шидловського надійшла на самому початку червня 2025 року. Станом на січень 2026 року, ми не бачимо не те що остаточного рішення, є лише постійні прохання адвоката Шидловського про участь онлайн. Фактично, у справі про п'яне водіння, де є лише протокол, відео з бодікамер (якщо вони раптом не загубились, як іноді буває) та результат тесту (або відмова від нього), процес триває півроку і більше. 

Схоже, суддя Заярний застосовує до Шидловського «спеціальний режим» розгляду. Це режим максимального процесуального сприяння затягуванню. Кожне клопотання захисту задовольняється або береться до уваги для перенесення засідання. Неявка Шидловського трактується як поважна причина, хоча у інших випадках судді мають право розглядати справу за відсутності порушника, якщо він був належним чином повідомлений.

«Рафік неуїноуєн»

Розглянемо конкретні юридичні механізми, які зараз застосовуються у Жмеринському суді для ймовірного порятунку Шидловського. Стаття 130 КУпАП є однією з найбільш соціально значущих норм, проте її ефективність повністю залежить від статті 38 КУпАП, яка встановлює строки накладення адміністративного стягнення. Якщо протягом року суд не виносить постанову про притягнення особи до адміністративної відповідальності, провадження підлягає закриттю. 

Наслідки: Часто особа не визнається невинуватою, і держава втрачає право її покарати. Це ідеальний сценарій для судді-порушника, оскільки він дозволяє уникнути як штрафу, так і ганебного статусу «визнаного винним у керуванні напідпитку», що могло б стати підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді, серед іншого, звільнення.

Патрульні поліцейські, які зупинили та оформили матеріали адмінстративної справи на суддю, бачать, як їхня робота множиться на нуль. Коли протокол, складений за всіма правилами, місяцями лежить без руху, а потім закривається «за строками», це може вбити мотивацію поліції зупиняти «VIP-порушників» у майбутньому.

Суддя, який п'є за кермом і уникає відповідальності, стає потенційним убивцею. Відчуття вседозволеності, підкріплене судовим рішенням (або його відсутністю), провокує рецидив. Статистика свідчить, що значна частина смертельних ДТП скоюється водіями, які раніше вже уникали відповідальності за 130-ю статтею.

Суспільство бачить цей спектакль. Коли звичайного водія штрафують за тиждень, а суддю «судять» роками, будь-які розмови про судову реформу та європейські стандарти виглядають як насмішка. 

Єдиний спосіб запобігти цьому – максимальний публічний розголос та контроль з боку Вищої ради правосуддя, яка має оцінити дії обох суддів: і того, хто сів п'яним за кермо, і того, хто глибоко засунув це порушення під мантію мовчання.

Стаття створена в рамках проекту «Стійке громадянське суспільство в регіоні Східного партнерства». Це регіональний проєкт, присвячений зміцненню спроможності організацій громадянського суспільства, що фінансується Європейським Союзом і співфінансується Міністерством закордонних справ Чеської Республіки в рамках Програми перехідного співробітництва. Відповідальність за зміст та висловлені погляди несе Громадська організація «Автомайдан «Вінниччина».

The article was created within the framework of the project “Sustainable Civil Society in the Eastern Partnership Region”. This is a regional project dedicated to strengthening the capacity of civil society organizations, funded by the European Union and co-financed by the Ministry of Foreign Affairs of the Czech Republic under the Transitional Cooperation Programme. Responsibility for the content and the views expressed lies with the NGO “Automaidan “Vinnytsia”.