Президент Зімбабве Еммерсон Мнангагва підписав закон, який забороняє громадянам критикувати уряд, за місяць до проведення виборів. До речі, неабиякий вплив на цю африканську країну має росія. До чого це? А до того, що у Вінницькому національному медичному університеті зараз відбуваються схожі події напередодні виборів ректора. І теж не без духу російщини. І навіть є своя мнангагва…
“Бажаємо кожному журналісту влучних текстів, захопливих проєктів, наснаги до професійного вдосконалення. Хай доля береже вас й обдаровує здоровʼям, щастям, щирим спілкуванням й різноманіттям життєвих сюжетів!” - написала в.о.ректорки університету Петрушенко, вітаючи журналістів з професійним святом на сайті медичного навчального закладу. Ну що ж, надихнулись побажанням - і вперед.
“У вирі радості і щастя” совкової пропаганди
Здавалося б, відоме визначення, яке ленін дав друкованим засобам масової інформації («газета – не лише пропагандист і агітатор, але й колективний організатор»), в Україні років з десять як остаточно перестало діяти. Навіть перед виборами газети сприймаються радше як данина традиціям, для підкормки тих, хто їх створює, а не як дієвий засіб агітації. Але не у вінницькому медуніверситеті.
У 1917 році тарногродський (той самий, на честь якого колись назвали вулицю до ГПЗ) створив газету «Боротьба». Згодом видання називалось «Набат», «Подільський комуніст», «Рабоче-крестьянская газета», «Червоний край», «Більшовицька правда», «Вінницька правда». Відносно нещодавно газету стали називати “Вінниччина”. І звичайно, що саме там почала розміщувати джинсу (вибачте, революційну медичну пропаганду) в.о. ректора ВНМУ Вікторія Петрушенко. Ще у “33 каналі”, але там дорогувато…
Принаймні з кінця травня шоста та сьомі сторінки газети “Вінниччини” на регулярній основі забиті дописами з життя ВНМУ, фактично, перетворились на університетську стінгазету. Зрозуміло, що після виборів ректору виша це пройде. Єдиною метою цих матеріалів є показати, наскільки потужна та креативна в.о.ректорки університету. Але виходить, чесно, занадто кострубато. Особливо в плані текстів. А вони, як казав класик, “якось по-дебільному написані”. Кожен пчих та почісування Петрушенко обов’язково мають бути висвітлені, щоб люди не забували, кому вони зобов’язані, щоб працівники медичного вишу знали, кому дякувати за світле майбутнє і сьогодення, повне обіцянок. Щобільше, в роботу на повну потужність включили “Медіа-інформаційний центр ВНМУ”, який по суті став особистою канцелярією Петрушенко. Бо, наприклад, на семи відео з новоствореного каналу на youtube - виключно Петрушенко в головній ролі. Адмінресурс? Ні, не чули. Суто в дусі радянщини.
Та й просто послухайте натхненні голоси та passive-voice’івські формулювання у “відеосюжетах” - машина часу просто в дії. Монотонне бубніння “брехунця” не нагадує? Да, з такими агітаційними потугами навряд чи щось збудуєш, окрім як знайомий їм “совок”.
Якщо у деяких номерах, наприклад, від 7 червня, солодкоголосі матеріали про Петрушенко та “нью-васюки”, які вона зробить з університету, писали штатні автори “Вінниччини”, то інші виявились сумом і бідою - дописувати взялася спочатку “сама” Петрушекно, а згодом і Віктор Мельник. І не варто плутати відомого та цікавого вінницького журналіста Віктора Мельника із дописувачем Мельником - це різні люди.
Звичайно, не варто залишати осторонь і риторику в.о.ректорки. Патріотизм у кожному виступі. “Щирим напутнім словом іменинників привітала виконуюча обов’язки ректора Вікторія Петрушенко. Вона звернулася до славних сторінок минулого вишу, закликавши новопосвячених ескулапів бути вірними традиціям своєї альма-матер, а в повсякденному професійному житті стати не лише хорошими фахівцями, але й громадянами, патріотами рідної країни. Вікторія Вікторівна подякувала Президенту України Володимиру Зеленському, Збройним Силам України, які в ці важкі дні війни забезпечують нам можливість працювати, творити, планувати своє майбутнє”, - пишуть шкільний твір із присмаком радянської “правди” відомі з часів КДБ митці. (судячи з присутності на всіх заходах поруч з “шефинею” - доволі близьке передвиборче коло)
“Виконуюча обов’язки ректора університету Вікторія Петрушенко підкреслила важливість народжуваних у вузі патріотичних ініціатив, які згуртовують колектив навчального закладу. Особливо це важливо для випускників, молоді, яка, озброєна здобутими знаннями, завтра приступить до служби суспільству, рідному народу. Дорожити високим званням лікаря потрібно не менш, ніж любити матір-Батьківщину. В цьому вся суть громадянського обов’язку кожного”, - толочать на сайті медуніверу.
“Ми не маємо морального права забувати про воєнні злочини. Сьогодні кожен має віддати шану пам’яті загиблих, висловити співчуття їхнім родичам й усім постраждалим. Адже вінничани — це одна родина!” - пише Петрушенко у полум’яній промові.
Та повернімось до оспівувача практик Петрушенко, Віктора Мельника, який підписався в газеті “Вінниччина” як “кандидат політичних наук, юрист, викладач кафедри політології Київського національного університету імені Тараса Шевченка”. Пан Мельник промовчав, що він з 2017 року ще й викладач у медуніверситеті (рік народження - 1996). І ще про дещо…
Колекціонер членів
2016 рік. Другий рік війни. Анексований Крим, війна на Донбасі. На сайті з промовистою назвою “россійскій совєт по мєждународним дєлам” ми зустрічаємо автора - Віктора Мельника, 20-річного студента шевченківського університету, а також він виявляється “член Российской Ассоциации Политической Науки, член Российского Общества Социологов, член Канадской Сети Экономической Истории, член Украинского Географического Общества. В Российском Обществе Социологов входит в Исследовательский комитет по проблемам этнической социологии”. Надалі потрібно перепросити у шановних читачів, але будуть довгі цитати слобожанським діалектом української мови. Як писав автор, як його підписували, так і варто цитувати.
А ось задовга, але досі характерна цитата з роботи Мельника, на той момент вже два роки як члена нацспілки журналістів України і «відкриття року-2016» на думку тієї ж спілки. Автор у матеріалі «99 лет Октябрьской революции: об одном цивилизационном уроке» пише: «Россияне, украинцы, белорусы, казахи, буряты, чуваши, чеченцы, калмыки, якуты, татары, монголы, малые финно-угорские и большие тюркские народности и т.д. — все мы являемся носителями евразийской геополитической идентичности. Мы имеем различные особенности исторического процесса, мы сформировались в разных условиях этногенеза, мы говорим на разных языках и думаем по-разному. Однако, мы имеем единую судьбу — разделять Европу и Азию, обустраивать совместное цивилизационное пространство. Все мы ментально чувствуем географическую общность судьбы. Важный результат создания Советского Союза (как следствие Октябрьской революции) и его 70-летней истории заключается в теперешней нашей возможности проанализировать — мы сильнее все вместе или в одиночку? наши культуры динамично развиваются во взаимодействии между собой или во взаимодействии с народами неевразийского происхождения?»
алєксандр гєлієвіч дугін (який отримав вже статтю від СБУ, до речі), мабуть, аплодував би стоячи. Чистий наратив сучасної кремлівської пропаганди. Кінчив, до речі, автор цитатою з леніна.
Тут реально варто просто цитувати. “«Украинская коррупционная традиция» называется «традицией» потому, что она отражает сложившийся исторически и отраженный психологически в течение многих веков, обязательный элемент и фактор украинской жизни, украинского государственно-политического или экономического развития”, - пише Мельник в публікації “Украинская экономика как традиционная система: социально-психологический взгляд” Там само: “В течение 25 лет жизнь строилась на основании тезиса: «каждый авторитет сам для себя». Это привело к самоуничтожению украинского промышленного потенциала, который был получен в наследство от СССР в 1992 году, до полного нивелирования роли «производства» во внутриэкономических отношениях, что, впрочем, только усиливало постоянную борьбу всех против всех за ресурсы”.
І вже зовсім немає бажання переказувати пасквіль “Хронология формирования украинского квазикапитализма: исторические выводы из процесса становления системы”. Виявляється, часи януковича - то період стабілізації, а після - “криза олігархічного монополізму” (аж і засмерділо роспропагандою і медведчуківством повіяло трохи). “«Кризис» был окончательно оформлен силовым изменением олигархических элит во время киевских революционных событий 2013-2014 годов”, - пише Мельник у бложику під назвою “25 лет кризиса в Украине: главная ошибка европейских экспертов и почему так важно экономическое мышление”.
Наступний рік. 24 жовтня 2017 року в москві проходить конференція «ФАРЕРСКИЕ ОСТРОВА: ИСТОРИЯ, КУЛЬТУРА, ЛИТЕРАТУРА». У програмі – «Мельник Виктор Мирославович «Фарерские острова эпохи средневековья в скандинавском историографическом дискурсе». Того ж року 21-річний Віктор Мельник починає викладати у ВНМУ. Нафарерив.
Та що там, скажете ви, це ж було, хоч і під час війни, але ж задовго до повномасштабного вторгнення. Ну тоді ось вам грудень 2021 року. На заході під назовю «II Зимняя всероссийская научно-практическая школа-конференция с международным участием «ЯЗЫК – ЛИТЕРАТУРА – ПРАВОСЛАВИЕ» имени митрополита Григория (Постникова) кафедры филологии Перервинской духовной семинарии (15-16 декабря 2021 г.)» Віктор Мельник виступає з темою «Мини-лекция на тему «Философско-юридическая эволюция понятий “патриаршество”, “епископство”, “пентархия”: филолого-юридический анализ». В російській Вікіпедії про заклад написано: «Перервинская православная духовная семинария — высшее духовное учебное заведение Московской епархии Русской православной церкви, готовящее священно- и церковнослужителей».
Ось відеозапис:
До речі, того ж 15 грудня 2021 року в «Інституті Латинської Америки російської академії наук» проходила онлайн-конференція «Культурная память как фактор сохранения и трансляции культурного наследия». І там в учасниках заявлений «Мельник Виктор Мирославович (Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, главный редактор научного журнала "Анналы юридической истории")» з темою «Нарративные и семиотические интерпретации культурного наследия о. Мадейра».
Для порівняння. Навесні 2021 року у Вінницькому державному педагогічному університеті на той час завідувачка кафедри журналістики Уляна Лешко запропонувала студентам взяти участь у конкурсі інфографіки, який організували виші росії та білорусі, й пообіцяла поставити високі бали з кількох дисциплін. І за це Лешко позбавили керування кафедрою. Натомість викладач університету Шевченка та вінницького медуніверу Мельник напередодні війни виступає на скрєпних конференціях – і це ок?
Та й під час війни Мельник не гребує публікуватися у російських «наукових» журналах. У середині квітня 2022 року, коли росіяни рівняли з землею українські міста, Віктор Мельник зазначений серед учасників російського шабашу «I Московский политологический форум «ПОЛИТИЧЕСКАЯ НАУКА СЕГОДНЯ: МЕЖДИСЦИПЛИНАРНЫЕ ПОДХОДЫ» (Посвящен 30-летию кафедры политологии и политического управления). У організаторах зазначені: «Кафедра политологии и политического управления Школы политических исследований Института общественных наук РАНХиГС совместно РАПН и АПН при участии Фонда президентских грантов». Тобто, захід спонсорується кремлем, а там ЄДИНИМ представником України (не враховуючи т.зв.донну, сепарського самозванця, який вкрав ім'я у релокованого у Вінницю виша) був Віктор Мельник.
У тому ж 2022 році виходить черговий випуск журналу “Вестник Томского государственного университета. История”. Журнал індексується у вищій атестаційній комісії (ВАК) міносвіти росії… і містить публікацію Віктора Мельника про Лядівський монастир. Війна? Це не привід не співпрацювати з росіянами для справжнього патріота-науковця.
Додамо соусу з повного трешу. Сайт “русскій мір”. І в каталозі … Віктор Мельник. І навіть з адресою (будинок зараз на його бабусі, також викладачки медуніверситету - але про нерухомість сімейну буде згодом, в наступних публікаціях):
Ну таке. Просто, скажете ви, хлопець занадто популярний і його наукові праці потрібні всім, навіть кацапні. Але…
Кінець лютого 2016 року. росіяни проводять конференцію “Всероссийская научная Интернет-конференция с международным участием - ЯЛТА-45/16, Феномен международной дипломатии в истории военных конфликтов”. І здогадайтесь, хто у цьому шабаші руського міра бере участь, єдиний з України. І при цьому підписуюичь як член російських “акадємій”. Правильно - Віктор Мельник!
Електронку він вказав, до речі, ту саму, що й на сайті “русскій мір”.
А зацініть кількість російських членств у нього. З таким багажем у власних викладачів-агітаторів - і зараз в.о.ректорки Петрушенко розповідає за патріотизм?
І є нюанс. “Він політолог і юрист, кандидат політичних наук, викладає на кафедрі політології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Цей вуз він закінчив за декількома спеціальностями: «політологія», «юриспруденція», «державне управління». Як юрист, консультував народних депутатів України. Редагує власний науковий журнал з історії права, вивчає проблеми історії та теорії державотворення”, - розповідає журналістам Вікторія Петрушенко про свого сина. Про Віктора Мельника.
Хто напав на росію?
І до речі, шоб вже закрити тему. Пані Петрушенко зазначає, що її син, поціновувач російських членств, Віктор Мельник, “консультував народних депутатів”. Навіть тут пані в.о.ректорки не змогла сказати правду. Не просто консультував, а є помічником у нардепа від “Слуги народу” Олексія Устенка.
Власне, ось сам нардеп під час одного з засідань ВРУ у вересні 2019 року:
Та найбільше уславився Устенко тим, що 24 грудня 2019 заявив, що Україна спровокувала Росію до нападу через скасування скандального закону Колесніченка-Ківалова 2014 року.
Власне, нічого дивного - з такими помічниками, як Віктор Мельник, нардеп Устенко і не міг сказати нічого іншого. Хоча, на платній основі Мельник почав працювати в Устенка, як свідчать документи “Бігус.Інфо”, лише з лютого 2020 року. Тобто, Віктор Мельник брав участь у вищезгаданих російських конференціях 2021 року та 2022 року вже в статусі не просто викладача вінницького медуніверситету та університету Шевченка, але і як чинний помічник народного депутата України, ще й на платній основі - тобто, отримував гроші з українського бюджету.
“Борьба с «коррупцией», в свою очередь, абсолютно дискредитирует саму украинскую власть в условиях, когда заработную плату работникам Верховной Рады Украины – законодательного органа государства, выдают «в конвертах»”, - писав Мельник у вже загаданому бложику “25 лет кризиса в Украине: главная ошибка европейских экспертов и почему так важно экономическое мышление”. Сподіваємось, Мельник до лютого 2020 року не брав від Устенка з конвертів…
З огляду на те, що в цьому бложику вдалось розповісти лише за одного представника “нової команди” в.о.ректорки, цікаво, як розбиратиметься пані Петрушенко з рідними “патріотами”? І пан Мельник точно не єдиний такий у команді в.о. ректорки. Про інших ще буде мова. Як і про плагіат в роботах підопічних в.о. ректорки. Як і про походження статків - будинки, ділянки, автівки.
Comentários