«Людолови», кур’єри та вигадана смерть: як фейки про ТЦК поширюють на Вінниччині

ТЦК нібито «викрадають» людей, вигадують пастки, приховують знущання та становлять загрозу не лише для військовозобов’язаних, а й для їхніх родин. Першоджерелами стають російські ресурси, анонімні акаунти, дописи зі слів «очевидців» та сфальсифіковані повідомлення. Місцеві пабліки й окремі онлайн-медіа нерідко підхоплюють їх без перевірки.

Сюжети змінюються. Формула залишається: сильна емоція, мінімум доказів і знайома географічна позначка - «Вінниця».

Від дитячого свята до вигаданого вбивства

Один із перших зафіксованих у регіоні випадків з’явився у грудні 2023 року. У мережі поширювали фальшиву афішу нібито від Вінницького обласного ТЦК та СП із запрошенням дітей і батьків на святковий захід.

Вінницька обласна військова адміністрація повідомила, що такого заходу не планували. В Оперативному командуванні «Південь» також пояснили: військові об’єкти не можуть бути місцем проведення масових свят із залученням дітей.

У цьому випадку пропагандисти використали особливо чутливу тему — безпеку дітей. Мета полягала не лише в дискредитації мобілізації, а й у створенні образу ТЦК як структури, яка нібито заманює цілі родини.

Кваліфікація: фейк. Використано підроблений інформаційний продукт від імені установи, яка заперечила організацію заходу.

Наступний сюжет був значно жорсткішим. У серпні 2025 року російські ресурси опублікували фальшивий матеріал під виглядом новини українського медіа. У ньому йшлося про нібито смерть 72-річної жительки Вінниччини Софії Мак після побиття працівниками ТЦК.

За версією пропагандистів, жінку начебто запідозрили у допомозі військовозобов’язаним. Однак Центр протидії дезінформації встановив, що жодних повідомлень поліції чи інших правоохоронних органів про таку подію не було. Не знайшлося й підтверджень існування описаного інциденту або його нібито жертви.

Це вже не перекручення реальної події, а повністю вигадана історія: створена «жертва», обставини її смерті та медійна оболонка. Використання дизайну українського видання мало легалізувати російський вкид для української аудиторії.

Кваліфікація: фейк, спрямований на розпалювання ненависті до військовослужбовців ТЦК.

«ТЦК припинив роботу»: фейк з офіційної сторінки

7 липня 2025 року місцеві медіа та соцмережі повідомили, що Вінницький ТЦК нібито припиняє роботу через безпекову ситуацію. Як доказ використовували допис на офіційній Facebook-сторінці установи.

Згодом у ТЦК пояснили, що неправдиве повідомлення та сторонні адреси з’явилися внаслідок втручання. Насправді особовий склад лише розосередили з міркувань безпеки, а приймання громадян і мобілізаційні заходи не припинялися. Про це, зокрема, повідомило видання My Vin.

Цей випадок показує слабке місце звичайної перевірки: інформація справді з’явилася на офіційному ресурсі. Тому посилання на «офіційну сторінку» саме по собі вже не гарантує достовірності, якщо повідомлення суперечить попереднім заявам установи або містить раптову зміну адрес і порядку роботи.

Кваліфікація: фейк, поширений через стороннє втручання в офіційний інформаційний ресурс.

Чужу кімнату видали за Вінницький ТЦК

У травні 2026 року в соцмережах поширили відео про нібито «жахливі умови» перебування військовозобов’язаних у Вінницькому ТЦК. На записі показували занедбану кімнату, зламані ліжка, приклеєні подушки та пляшку замість туалету.

У Вінницькому обласному ТЦК та СП заявили, що продемонстровані приміщення не належать установі та не використовуються нею. Після спростування центр показав реальні кімнати, де перебувають військовозобов’язані. Про це повідомили Суспільне Вінниця та Інститут масової інформації.

Самі кадри могли бути справжніми, але їхню локацію підмінили. Це поширена технологія дезінформації: реальне фото чи відео використовують як «доказ» події, якої воно насправді не стосується.

Кваліфікація: фейк через неправдиву атрибуцію відео. Одночасно використано маніпуляцію емоціями — огиду, страх і відчуття безправ’я.

«Викрадення» у Козятині: факт замінили правовим вироком

У травні 2025 року в медіа та соцмережах з’явилося повідомлення про нібито викрадення мешканця Козятина Дмитра Соболя працівниками ТЦК. До історії додали твердження про погіршення його здоров’я та приїзд швидкої допомоги.

Суспільне Вінниця навело позицію обласного ТЦК: чоловік порушив правила військового обліку, не мав відстрочки, двічі пройшов ВЛК і був визнаний придатним до служби у тилових підрозділах. Швидка, за інформацією установи, приїжджала до іншої людини. На час публікації спростування Соболь перебував удома.

Тут важливо розмежовувати факт і оцінку. Доставлення людини до ТЦК могло відбуватися, але називати його «викраденням» до правової оцінки поліції чи суду — маніпуляція. Емоційний ярлик одразу визначає винних і підміняє перевірку законності дій.

Водночас позиція самого ТЦК не може бути єдиним доказом відсутності порушень. Редакція мала звернутися також до чоловіка, його адвоката, поліції та медиків.

Кваліфікація: маніпуляція та однобічне подання інформації. Окремі фактичні твердження, зокрема про швидку, були спростовані.

Кур’єр із подарунком і «бус у балаклавах»

У липні 2026 року вінницькі Telegram-канали та сайти поширили скриншот із Threads. Користувачка стверджувала, що її хлопця у день народження виманювали з квартири під виглядом доставки подарунка. На вулиці його нібито чекали військовослужбовці ТЦК у балаклавах.

Історію супроводжували заголовками на кшталт «ЖЕСТЬ!», а військових називали «людоловами». Згодом допис потрапив на сайти та сторінки з багатотисячною аудиторією. У нашому попередньому розборі ми встановили, що публікація не містила адреси, відео, імен учасників або інших даних, за якими можна перевірити подію. Профіль авторки закрили, тому історія продовжила існувати лише у вигляді скриншотів.

Відсутність повідомлення поліції сама по собі не доводить, що події не було. Тому називати історію підтвердженим фейком без додаткових доказів також некоректно. Проте перетворювати анонімну розповідь на новину про «нову схему ТЦК» — така сама журналістська помилка.

Кваліфікація: непідтверджена інформація з ознаками маніпуляції. Одиничну анонімну розповідь подали як системну практику.

Аварія була, «погоню» домалювали

22 серпня 2026 року у Вінниці сталася ДТП на вулиці Маріупольській. Майже одразу місцеві пабліки додали до фотографій аварії власне пояснення: автомобіль ТЦК нібито переслідував чоловіка або експедитора і під час погоні в’їхав у паркан.

Версії відрізнялися навіть у деталях. Одні писали про випадкового чоловіка, інші — про експедитора. Джерелом називали невідомих «очевидців». Коментарів поліції, документів про ДТП або слів ідентифікованих учасників у дописах не було.

Вінницький обласний ТЦК та СП заперечив переслідування чоловіка і причетність своїх військовослужбовців до описаної ДТП. Детальний ланцюжок поширення та скриншоти публікацій ми навели в окремому матеріалі.

Фотографія пошкодженої автівки може підтверджувати аварію. Але з неї неможливо встановити, кого переслідували, чи була погоня взагалі та що стало причиною зіткнення. Цю частину історії пабліки фактично домалювали словами.

Кваліфікація: маніпуляція та поширення неперевіреної версії як установленого факту.

Як народжується «новина про ТЦК»

Проаналізовані випадки мають спільний алгоритм.

Спочатку з’являється емоційний допис, відео без встановленої локації або повідомлення від анонімного «очевидця». Далі його підхоплюють Telegram-канали й Instagram-пабліки, додаючи слова «жесть», «викрадення», «облава» або «нова схема». Після цього публікація потрапляє на сайти, де наявність посилання на соцмережу створює ілюзію першоджерела.

Відбувається своєрідне інформаційне відмивання. Чутка переходить із платформи на платформу, а кожна наступна публікація посилається на попередню. Зрештою, замість одного неперевіреного допису читач бачить десятки однакових «новин» і сприймає їхню кількість як доказ.

Основні першоджерела та розповсюджувачі у розглянутих кейсах:

- російські пропагандистські ресурси;

- фальшиві матеріали під виглядом українських медіа;

- анонімні користувачі Threads, Telegram, Instagram та X;

- місцеві пабліки, що приймають повідомлення через «мені пишуть»;

- онлайн-медіа, які передруковують дописи без власної перевірки;

- скомпрометовані або сторонньо відредаговані офіційні сторінки.

Викриття фейків не означає, що кожна критика ТЦК є ворожою пропагандою. У Вінницькій області є задокументовані випадки можливих правопорушень.

Завдання медіа - не захищати ТЦК від критики й не повторювати будь-яке офіційне спростування як остаточну істину. Завдання - перевіряти. Якщо є відео, потрібно встановити місце й час знімання. Якщо заявляють про побиття чи викрадення - отримати дані поліції, медиків, адвоката й іншої сторони. Якщо джерело анонімне пояснити аудиторії, чому редакція йому довіряє.

Бо фраза «нам написали» -- це початок перевірки, а не готовий журналістський матеріал.

Цей матеріал створено в межах проєкту Інститутом масової інформації за підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів